Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України
» » Свій поміж своїх, чужий поміж чужих

Свій поміж своїх, чужий поміж чужих

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Поет, літературознавець, правозахисник Василь Семенович Стус народився 6 січня 1938 р. у багатодітній селянській родині в с. Рахнівка Гайсинського району Вінницької області. Був четвертою дитиною  в сім’ї.                    У 1939 році батьки – Семен Дем’янович  та Ірина Яківна – переселилися у м. Сталіно ( нині – Донецьк ) , де отримують роботу на одному з хімічних заводів. 
            Протягом 1944 – 1954 рр. В.Стус навчався в середній школі №75 м. Сталіно. Навчання не було для Василя важким. Після закінчення донецької  середньої школи зі срібною медаллю  він вступив  на історико-літературний факультет педагогічного інституту м. Сталіно за спеціальністю  «Українська мова  та література».  У студентські роки Василь Стус разом з Олегом Орачем, Володимиром Міщенком, Анатолієм Лазаренком, Василем  Захарченком та Василем  Голобородьком був членом літературного об’єднання «Обрій». 
            Закінчивши 1959 року  навчання з червоним дипломом, три місяці вчителював у селі  Таужня Кіровоградської області, після чого  два роки служив  в армії.  Під час навчання і служби почав писати вірші. Свої перші вірші  Василь Стус опублікував у «Літературній газеті» (1959)  з напутнім словом Андрія Малишка. 
            По закінченню служби в збройних силах три роки викладав українську мову та літературу у середній школі №23 м. Горлівка, згодом працював підземним плитовим шахти «Октябрьская» у Донецьку.  З березня по жовтень 1963 року  -  літературним редактором газети «Социалистический Донбасс». 
            У1963 році  стає аспірантом  Інституту літератури   ім. Т.Г.Шевченка (м.Київ) та  переїздить до Києва.  За часи перебування в аспірантурі підготував і здав  у видавництво першу збірку творів «Круговерть», написав низку літературно - критичних статей, вийшло друком кілька його перекладів поезій Рільке, Лорки, Гете, досліджував творчість П.Тичини.  Належав до Клубу творчої молоді, який очолював Лесь Танюк. 
            4  вересня 1965 під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві разом з Іваном Дзюбою, В'ячеславом Чорноволом  Василь Стус   виступив на захист ув’язнених друзів  - шістдесятників, що стало першим громадським протестом на масові  політичні репресії  в Радянському Союзі у післявоєнний час.  20 вересня 1965 року  його було  відраховано з аспірантури за «систематичне порушення норм поведінки аспірантів та співробітників наукового закладу», тобто за виступ у кінотеатрі «Україна». З цього часу  Василь Стус перебуває під таємним наглядом КДБ.  Після виключення з аспірантури працював у будівельній бригаді кочегаром, науковцем  в  історичному архіві УРСР, старшим інженером технічної інформації Міністерства промисловості і будівельних матеріалів .
            Цей період (1965-1972) був найщасливішим у його житті. У другій половині 1960-х років В.Стус входив до групи київських дисидентів, їздив у подорожі. У ці роки він і зустрів свою кохану – Валентину Василівну Попелюх, з якою в 1965  одружився, а 15 листопада 1966 року у них народився син – нині літературознавець, дослідник творчості батька Дмитро Стус. 
            На початку 1970-х пропагував творчість  українських шістдесятників, активно виступав проти закриття в Україні українських шкіл, проти гоніння української інтелігенції, вів боротьбу за соціальну справедливість. 
            Твори Василя Стуса в цей час не друкуються, а з’являються  самвидавом, публікуються за рубежем. У брюссельському видавництві  в 1970 р.  вийшла друком друга збірка поета -  «Зимові дерева» ( у 1968 р. поет подав рукопис цієї книги до видавництва «Радянський письменник», але, усвідомлюючи, що надії на видання немає, прийняв рішення про передачу її за кордон). За межами України побачила світ і його праці «Феномен доби» про певні проблеми геніального українського поета Павла Тичини. 
            У ніч із12 на 13 січня 1972 року В.Стуса, Є.Сверстюка, І. Світличного  Ігоря та Ірину Калинцець було заарештовано. Їх звинуватили у зберіганні та розповсюдженні забороненої літератури. Упродовж 9-ти місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Саме там народилася його збірка « Час творчості»,  що складалася з   оригінальних віршів та перекладів віршів Гете. Оригінальні твори стали основою майбутньої книги всього життя Стуса – «Палімпсести».
            7 вересня 1972 року  відбувся суд, згідно з вироком якого Василя Стуса засуджено до п’яти років ув’язнення  та трьох років заслання. 
            Під час перебування в таборах та на засланні Василь Стус писав численні протести з приводу  свого арешту і засудження, вимагав відкритого суду над собою. 
            Там, на далекій чужині, знеможений хворобою та тяжкою фізичною працею, він не зломлюється й пише. Пише вірші, які в нього відбирають, нищать, він знову їх з пам’яті відтворює… Більшість поезій, що Стус писав у концтаборі, вилучалась і знищувалась, лише деякі з них удалося передати на волю через листи до дружини. 
            Звільнений наприкінці 1979 року Стус повернувся до Києва. Попри те, що здоров’я було підірване,  мусив заробляти на життя, працюючи на заводі: спочатку формувальником  2-го розряду ливарного цеху на заводі    ім. Паризької комуни (1979-1980), після цього і до арешту – у цеху №5 українського промислового об’єднання «Укрвзуттєпром» фабрики взуття «Спорт». Занепокоєний  національною та гуманістичною руїною в Україні,  поет знову поринув у боротьбу .
            Новий арешт був неминучий.  Наприкінці вересня 1980 року відбувся суд, на якому поета було засуджено до десятирічного ув’язнення та п’яти років заслання. З листопада 1980 року він відбував покарання в таборі особливого режиму ВС-389/36 с. Кучино Чусовського району Пермської області. Навесні 1981 року Стус востаннє побачився з рідними. 
            Під час другого ув’язнення, попри постійні конфіскації всього написаного, поет пише книгу віршів і перекладів «Птах душі». Її доля досі не відома. У 1983 році В.Стусу вдалося передати на волю публіцистичний твір «З таборового зошита». Після опублікування його на Заході,  а тим паче після того, як Стуса було висунуто на Нобелівську премію, тиск на поета посилився. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями поет кілька разів оголошував голодування. За це він був кинутий на рік в камеру-одиночку. 
            28 серпня 1985 року, протестуючи проти брехливого доносу наглядача, Василь Стус оголосив смертельне « сухе» голодування і загинув в карцері в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року. Поховали його в безіменній могилі  на табірному цвинтарі. Чотири роки потому, 19 листопада 1989 року прах Василя Стуса  перевезений до Києва й перепохований  на Байковому кладовищі. Цього ж року у Львові Українська асоціація незалежної творчої інтелігенції заснувала премію імені Василя Стуса, яка згодом набула статусу Всеукраїнської. На сьогодні лауреатами премії стали близько 60 осіб. 
            У 1990 році Василя Стуса було посмертно реабілітовано. 1991 його посмертно відзначено Шевченківською премією за збірку  поезій «Дорога болю» (1990), а 26 листопада 2005 року Стусу посмертно надано звання Героя України.       
            Ім’я Василя Стуса увійшло в нашу історію як важливий чинник національного пробудження й усвідомлення, стало символом духовної незламності й свободи. 
 
Л І Т Е Р А Т У Р А
 
 
            Василь Стус : хрестом ат. зб.: прогр. тексти, іл., пояснення, завдання, тести / авт..-упоряд. Д.Стус. – [ К.] : АртЕк,  2001. – 62, [1 ] с. – (УСЕ для школи). – Бібліогр.: с.62.
           Стус  Д.В.  Василь Стус : життя як творчість /Д.В.Стус. – 2-ге вид.,виправл.- К.:Факт, 2005. – 364 [2]с., арк.іл.:портр.
           Стус Д.В.  Життя і творчість Василя Стуса  / Д.В. Стус. – К.: Фотовідеосервіс, 1992. – 87 с. – (Бібліотека українця; 7).
           Стус Д.В. «Палімпсести» Василя Стуса: творча історія та проблеми тексту: автореф.дис. канд..філол. наук / Стус Дмитро Васильович ; НАН України, Ін-т л-ри ім. Т.Г. Шевченка. – К., 1995. – 24 с. 
           Вертіль О. «Як добре те, що смерті не боюся…» / Олександр Вертіль // Урядовий кур’єр. – 2010. – 7 вересня (№164). – С.4.
           Білоус Г. Рокований вересень :  роздуми про життя і творчість В.Стуса / Г.Білоус // Київ. – 2003. - №10. – С.153-173. 
           Вербиченко В.  Аура втраченого кохання  : спогад про В.Стуса / В.Вербиченко // Вітчизна. – 2002. - №9/10. – С.93-108. 
           Горинь Б. Не тільки про себе : докум. роман.Кн.2. Василь Стус / Богдан Горинь // Дзвін. – 2009. - №2.- С.32-93 ; № ¾. – С.28-86.
           Зборовська Н. Василь Стус : до історії проблемного тлумачення / Ніла Зборовська // Дивослово. - №5.- С.40-46.
           Іщенко Є. Віталізація смерті в поезії Василя Стуса / Євген Іщенко // Слово і час. – 2006. - № 11. – С.69-76. 
           Іщук М. Василь Стус і українська народна творчість / М. Іщук  // Народна творчість та етнографія. – 2005. - №1.- С.85-89. 
           Кадоб’янська Н. «Народе мій, до тебе я ще верну…» // Укр.мова й література в середніх школах, гімназіях. – 2006. - №7-8. – С.155.
           Кир’ян Н. Василь Семенович Стус // Літературне сузір’я / Н.Кир’ян. – К.,2006. – С.205-274. 
           Коваленко С. Сторінки великого життя//Українська література в ЗОШ. – 2008. - № 3. – С.43.
           Кодак М. Поет – орудна іпостась життя : читаючи «Час творчості» В.Стуса / М.Кодак// Київ. – 2006. - № 5. – С.175-185.
           Мельник Л. Повтор як засіб зображення трагічного у збірці Василя Стуса «Палімпсести»/ Любов Мельник // Дивослово. – 2010.-  №9 - С.44-46. – Бібліогр.: С.46.
           Пеунов В. Стежка до його серця : роздуми про життя живих і смерть загиблих /Вадим Пеунов // Вітчизна. – 2009. - №1/2. – С.106-137. 
           Плахотнік Н. Профетичні мотиви в поезії Василя Стуса / Н.Плахотнік //Слово і час. – 2004. - №4. – С.62-
           Чікалін В. Школа Василя Стуса /Володимир Чікалін // Урядовий кур’єр. – 2011.- 3 вересня (№161). – С.17.
скачать dle 10.3фильмы бесплатно

Архів новин

Декабрь 2019 (3)
Ноябрь 2019 (4)
Октябрь 2019 (3)
Сентябрь 2019 (6)
Август 2019 (7)
Июль 2019 (2)

^