Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України

Мисливські зорі Остапа Вишні

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

    Великий син України – незабутній Остап Вишня народився 13 листопада 1889 року на хуторі Чечва біля с. Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області), у багатодітній селянській родині. З сімнадцяти дітей Михайла Губенка вижило тринадцять.

Мисливські зорі Остапа Вишні


    Після закінчення Зіньківської двокласної школи мати Параска Олександрівна відвезла 14-річного Павла до Києва у військову фельдшерську школу, де вже рік навчався його старший брат Василь як син відставного солдата на «казьонний кошт». Після закінчення навчання Павло Михайлович деякий час працював фельдшером. Склавши екстерном екзамени за гімназію, у 1917 р. вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, брав участь в українському визвольному русі. Однак залишив навчання й зайнявся журналістською та літературною діяльністю.

    У 1919 р. П. Губенко, як і чимало ентузіастів відродження національної культури, діячів, урядовців УНР, потрапив до Кам’янець-Подільського, де написав перший твір – фейлетон «Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може), який за підписом «П. Грунський» був надрукований у кам’янець-подільській газеті «Народна воля».

   Вже наступного року Павло Михайлович повертається до Києва, але восени був заарештований органами ЧК і  як «особливо важливий контрреволюціонер» відправлений на додаткове розслідування  до Харкова. Своїм звільненням і поверненням до активної творчості він завдячує Василю Еллану-Блакитному, який був на той час впливовим літературним і громадським діячем. Він залучає тоді ще маловідомого Павла Губенка до роботи у «Вістях ВУЦВК» і відкриває йому найбільш перспективний шлях творчого зростання.

    Перебуваючи на посаді відповідального  секретаря «Селянської правди», на сторінках якої 22 липня 1921 р. під фейлетоном «Чудака, їй-богу!» вперше з’явився підпис  Остап Вишня.

    Слово гумориста користувалося дедалі більшою популярністю. Виходили одна за одною збірки усмішок: «Діли небесні», «Кому веселе, а кому й сумне», «Реп’яшки», «Вишневі усмішки (сільські)», «Вишневі усмішки кримські», «Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився», «Лицем до села», «Українізуємось», «Вишневі усмішки кооперативні», «Вишневі усмішки театральні», «Ну, й народ», «Вишневі усмішки закордонні»; двома виданнями побачило світ зібрання «Усмішок» у чотирьох томах.

     Протягом тривалого часу Остап Вишня офіційно не був членом письменницьких організацій. Лише наприкінці 20-х рр., після ліквідації ВАПЛІТЕ, він став одним із організаторів Пролітфронту. Приятелював із М. Хвильовим і М. Кулішем. У 1930 – 1931рр. письменник створив повноцінний драматургічний твір комедію «Вячеслав», де порушив проблеми виховання. Твір був опублікований лише після смерті письменника в 1957 р. у книзі «Привіт! Привіт!».

    Тяжкі випробування випали на долю письменника. 26 грудня 1933 р. Остап Вишня був заарештований і абсолютно безпідставно звинувачений у спробі вбивства секретаря ЦК КПУ Постишева, зазнав численних тортур і допитів, і зізнався в усьому, чого домагалися від нього слідчі. Судова «трійка» визначила міру покарання – розстріл. І лише випадковість вберегла Остапа Вишню від смерті.

    А було це так. Везли письменника на страту. Але в цей час на річці скресла крига (ніби пожаліла в’язня), і на етапі довелося затриматися на кілька місяців. А коли приїхали на вказане місце, з’ясувалося, що все колишнє керівництво табору розстріляли. Доля змилостивилась над людиною. І вже до кінця терміну заслання Остап Вишня працював фельдшером. Лише у квітні 1944 р. письменник повернувся в Україну.

    Дивом збереглися листи, написані у той смертний час і адресовані Варварі Олексіївні Маслюченко – дружині Остапа Вишні, відомій у Харкові театральній актрисі, та дочці Марії. У них – велика туга, біль і віра. Віра у повернення.

    Вийшовши на волю письменник повернувся до літературної діяльності, надрукувавши в газеті «Радянська Україна» усмішку «Зенітка», що обійшла усі фронти, часто звучала по радіо.

    Через кілька років виходять політичні фейлетони та памфлети «Самостійна дірка», збірки гумору «Зенітка», «Весна-красна», «Мудрість колгоспна», «А народ воювати не хоче», «Великі ростіть», «Нещасне кохання» та ін. Він працював над перекладами творів російських та світових класиків – М. Гоголя, А. Чехова, О. Сухово-Кобиліна, Марка Твена, О’Генрі, Я. Гашека, Я. Неруди. Проводив велику громадську роботу ( був членом редколегії журналу «Перець» і одним із найактивніших його співробітників, членом правління Спілки письменників України).

    У 1955 р. Остап Вишня був реабілітований судовими органами, а 28 вересня 1956 р. він помер.

     Остап Вишня – письменник, який у 20-х рр. заохотив мільйонні маси до читання української літератури. За життя гумориста побачило світ понад 100 збірок його творів, деякі неодноразово перевидавалися.

    У великому творчому доробку письменника представлені різноманітні жанри малої прози (усмішка, гумореска, фейлетон, памфлет, автобіографічне оповідання), але скрізь присутній іронічно усміхнений автор у ролі мудрого, дотепного оповідача. Остап Вишня ввів в українську літературу й утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам назвав усмішкою. Лаконізм, влучність, дотепність, іронічність, обов’язкова присутність автора ( в ліричних відступах, окремих репліках оповідача) створюють загальну викривальну тональність такого твору.

    Остап Вишня бачив порочне й потворне в житті, але ототожнював його з «хворобами» зростання, які, вірилося, можна з часом перебороти. Гуморист зі щирою вірою в успіх справи створює цикл українознавчих усмішок «Українізуємось», у яких провідним був мотив відродження національної гідності народу. В усмішках ставляться проблеми розвитку національної мови, культури, вільного й повного впровадження мови в державне користування.

    Але, найбільшу увагу серед творів Остапа Вишні привертають «Мисливські усмішки», які він складав протягом тривалого часу, а найповніше видання було здійснене вже після його смерті – 1958 році.

    «Мисливські усмішки» Остапа Вишні в українській літературі – явище унікальне. У них спостерігаємо оригінальний синтез народного анекдоту й пейзажної лірики. Письменник разом зі своїм героєм, який зазвичай є оповідачем, радіє довколишньому світові, милується природою. Він по-дитячому зворушливий і сентиментальний. Він не прийшов на полювання когось убивати чи «добувати харчі», він прийшов торкнутися якогось іншого, чистого світу, відчути й себе його часткою.

    «Мисливські усмішки» Остапа Вишні, хоч і «мисливські», але навчають не нищити, не вбивати природу, а навпаки дбати про неї, берегти для нащадків. Для ліричного героя цих творів, як і для самого автора, головним є не полювання на звірів чи ловля риби, а сам процес перебування на природі, спілкування з нею. 

  

Список літератури:

Вишня О. Творча спадщина : Посіб. Для 11 кл. – Харків: Ранок, 2001 . – 80с. 

Голда Д. Мисливські зорі Остапа Вишні / Д. Голда // Чумацький шлях . – 2006 . - №4 . – С. 19. 

Гриневич В. Перечитайте Вишню / Віктор Гриневич // Голос України. – 2014. – 12 лист. – С. 19. 

Дузь І. Остап Вишня /Іван Дузь . – К. ,1965 . – 249 с. 

Живий Остап Вишня. Збірник спогадів про письменника . – К.: Дніпро, 1966 . – 301 с. 

З порога смерті…  -  К.: «Радянський письменник», 1991 . – С. 101 – 103.  

Зуб І.В. Остап Вишня. Риси творчої індивідуальності / І. В. Зуб . – К.: Наукова думка, 1991 . – 170 с.  

Кодлюк Я. П., Одинцова Г. С. Сто двадцять розповідей про письменників : Довідник / Я. П. Кодлюк, Г. С. Одинцова . – К.: Наш час, 2006 . – С. 16 – 18.

У державі гетьмана Остапа. Книга українських сатириків та гумористів . – К.: КИТ , 2009 . – 380с.

Усі українські письменники . – Харків, Торсінг плюс ,2008 . – С.205 – 209.

Усміхнемося вишнево! ( У 125-ту річницю від дня народження Остапа Вишні) // Пенсійний кур’єр. – 2014. - № 45. – С. 13.

 Фащенко В. У глибинах людського буття : Літературознавчі студії . – Одеса : Маяк ,2005 . – С.397 – 412.

 Чернов А. Двічі врятований від розстрілу / А. Чернов // Голос України . – 2009 . – 13 лист. – С.10.

Шпак В. Він не зрадив правду / Віктор Шпак // Уряд. кур’єр. – 2014. – 13 лист. – С. 11.

 Щира Н. «Коли входиш в літературу, чисть черевики!» / Наталя Щира // Новий день . – 2009 . – 14 лист. – С.12 -13.  

 

 

скачать dle 10.3фильмы бесплатно

Архів новин

Сентябрь 2021 (5)
Август 2021 (8)
Июль 2021 (3)
Июнь 2021 (7)
Май 2021 (11)
Апрель 2021 (4)

^