«Чужої пам’яті не буває»
(до Дня пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу)
Інформаційна довідка
Посеред жахіть ХХ сторіччя в історії виділяється ще й такий ганебний факт як депортації корінних народів з їх етнічних земель, або ж просто домівок.
Друга Світова війна призвела до чисельних людських та матеріальних втрат, руйнувань в економічному секторі, катастрофічно вплинула на генофонд української нації. Але не варто забувати й про долю тих народів тодішньої України, яких було примусово виселено з їх домівок радянською владою. Тисячі представників різних національностей були насильно вигнані з своєї Батьківщини. Подібні переселення етносів були проявом злочинної політики етноциду, яка застосовувалася в Україні і сталінським і гітлерівським тоталітарними режимами. В 1943-1944 роках були проведені масові депортації калмиків, інгушів, чеченців, карачаївців, балкарців, кримських татар, ногайців, турок-месхетинців, понтійських греків — в основному за обвинуваченням в колабораціонізмі (колабораціонізм у Другій світовій війні — військове, політичне і економічне співробітництво громадян держав Антигітлерівської коаліції або представників основних етнічних груп даних держав з нацистською Німеччиною, Японією та Італією в ході Другої світової війни) поширеному на весь народ.