Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України

Курси підвищення кваліфікації бібліотечних працівників

Категорія: Бібліотеки-філії Києво-Святошинської районної ЦБС

З 11 лютого для працівників культури Києво-Святошинського району розпочалися курси по підвищенню кваліфікації. Підвищення кваліфікації працівників бібліотек району обумовлене постійними змінами і вимогами часу. Києво-Святошинська центральна районна бібілотека для дорослих стала базою проведення занять для бібліотекарів.
З цікавими на актуальні теми лекціями перед присутніми виступили:
Гончарова О. М. - доктор культурології. професор - "Мова як засіб комунікації"
Хіміч Я. О. - доцент, кандидат історичних наук - "Стратегія розвитку бібліотек в умовах децентралізації"
Кулик Є. - керівник центру інформаційної підтримки освіти та досліджень, бібіліотека КПІ - "Бібліотека4успіх: тренди, ролі, простори, стратегії, люди".
Курси підвищення кваліфікації бібліотечних працівників
Курси підвищення кваліфікації бібліотечних працівників
Курси підвищення кваліфікації бібліотечних працівників
[center]Курси підвищення кваліфікації бібліотечних працівників

Курси підвищення кваліфікації бібліотечних працівників
Курси підвищення кваліфікації бібліотечних працівників
Курси підвищення кваліфікації бібліотечних працівників[/center]

Моя душа жива і співає, і проростає крізь квіти» (персоніфікований огляд поезії Сергія Губерначука)

Категорія: Новинки книжкового світу

«Моя душа жива і співає, і проростає крізь квіти»
(персоніфікований огляд поезії Сергія Губерначука)


Сергі́й Григо́рович Губерначу́к

Моя душа жива і співає, і проростає крізь квіти» (персоніфікований огляд поезії Сергія Губерначука)

(28 липня 1969, Київ, Україна – 7 грудня 2017, Київ, Україна) – український поет, актор, читець, співак.
Народився в Києві, у сім’ї вчителів. Закінчив Київське педагогічне училище та Київський театральний інститут імені Івана Карпенка-Карого.
З 1992-го до 2006-й роки – актор Київського академічного Молодого театру (більше 15 провідних ролей на професійній сцені); кіноактор (роботи в проектах студії Укртелефільм та кіностудії імені Олександра Довженка; ролі, озвучування, дублювання), усього понад 50 ролей у театрі, кіно і на телебаченні.
Поетичні здібності проявлялися на театральній сцені. Поетичний доробок Сергія Губерначука охоплює понад 1000 віршів різних жанрів. У співпраці з композиторами України та ближнього зарубіжжя написано понад 200 пісень українською та російською мовами.
У 2018 році вийшли друком чотири поетичні збірки ("Усім тобі завдячую, Любове...", "Переді мною...", "Перґаменти", "Матіоловий сон"). У 2019 році видані книжки "Дай, я буду таким, як хочу...", "Поезії розбурханих стихій", "Учорашнє"; у 2020 році – збірка віршів і цитат російською мовою "Мозаїка" ("Мозаика"). Пропонуємо вам огляд збірок поезій Сергія Губерначука, які знаходяться у фонді Києво-Святошинської центральної районної бібліотеки для дорослих.

"Дослідник загадкової минувшини" (Біобібліографічний покажчик до 170-річчя від дня народження В. В. Хвойки, українського археолога та етнографа)

Категорія: Видатні історичні постаті

"Дослідник загадкової минувшини"
"Дослідник загадкової минувшини" (Біобібліографічний покажчик до 170-річчя від дня народження В. В. Хвойки, українського археолога та етнографа)

(Біобібліографічний покажчик до 170-річчя від дня народження В. В. Хвойки, українського археолога та етнографа)


170 років тому, 8 лютого 1850 року народився Вікентій Хвойка, український археолог чеського походження, першовідкривач трипільської археологічної культури.
Його знахідками пишався б кожен професор, але при цьому він був самоучкою. Став засновником української археології, але знають його в нас насамперед як відкривача трипільської культури.
Навіть якби Хвойка відкрив світові одну лише трипільську культуру, археолога вже можна було б назвати справді унікальним. А його праці, колекції, які він зібрав, його неймовірний азарт дослідника надихали і надихатимуть не одне покоління науковців на подальше вивчення нашої давньої, такої багатої і цікавої історії.
Чех за походженням Вікентій Хвойка народився 1850 року в селі Семині на Ельбі (Королівство Богемія, Австрійська імперія) у старовинній шляхетській родині. Батьки майбутнього відкривача Трипільської культури, Вацлав і Анна Хвойки з міста Семіна у східній Чехії, тримали велике молочне господарство. 21 лютого 1850-го народився їхній первісток - Чеслав. Згодом, коли вже осяде в Києві, він стане Вікентієм. Вікентій Хвойка любив згадувати, як у дитинстві ходив із батьком на полювання. Про матір своїй учениці Валерії Козловській на схилі літ розповідав, що та весь час порала по господарству. Хлопчик полюбляв дівоче товариство. Закінчив початкову школу та якесь неповне середнє училище. Усе життя займався самоосвітою, вивчив найпоширеніші європейські мови.
Після закінчення навчання переїхав до Праги. Перебивався тимчасовими заробітками. У 18-річному віці подорожував Австрією та Німеччиною. Значну частину - пішки. Відвідав історико-археологічні музеї у Нюрнберзі, Майнці, оглянув давньоримські земляні укріплення вздовж Рейну та Дунаю, численні середньовічні замки.
1876-го Хвойка емігрує до Російської імперії. Проживає в Києві. Деякі кажуть: покинув батьківщину, аби уникнути небажаного шлюбу з багатою, але нелюбою йому дівчиною. Інші - що закохався в київську панночку Александровську, із родиною якої познайомився у Празі. У всякому разі до Києва Вікентій Хвойка прибув разом з Александровськими, і якийсь час навіть жив у них. Та невдовзі дівчина захворіла на невиліковну душевну хворобу. Хвойка до кінця життя залишався одинаком.
Перші 15 років у Києві заробляв викладанням - німецької, малювання та фехтування. Потоваришував із чеською родиною Дефорен. У селі Петрушки - нині Києво-Святошинський район - вони мали дачу. Коли Вікентій Хвойка вирішив присвятити себе сільському господарству, Дефорени дозволили йому облаштувати в їхній клуні агрономічну лабораторію, де він вирощував насіння та добрива, але у 1893 році сталося лихо, яке в своєму полум`ї забрало майже все його майно. Вогонь забрав і Хвойчині нагороди з кількох сільськогосподарських виставок у Російській імперії, срібну медаль Паризької виставки 1889 року й диплом члена французької Аграрно-промислово-технічної академії. "Треба було мати силу волі, щоб пережити найскрутніші часи, і немає іншої опори, окрім Бога", - написав він невдовзі в листі до брата.
Хвойка дивився, як робітники розгрібають лопатами згарище клуні. І раптом помітив, що, разом із землею, вони викидають щось блискуче й кольорове. Обчистив знахідки. Виявилося, що це уламки синіх, зелених і рожевих скляних кілець. Хвойка їх відмив і повіз показати київським знавцям старожитностей. Ті пояснили: знахідки зі згарища в Петрушках - браслети, що їх носили жінки за часів Київської Русі. Колекціонери дали за них 60 руб.: пуд заліза для покрівлі тоді коштував 2 руб. 60 коп.
На агрономії Вікентій Хвойка поставив крапку. З'явилося нове захоплення - археологія.
З 1890-х років Вікентій Хвойка почав займатися археологією, не маючи спеціальної освіти. Він здійснив низку розкопок у Києві та на Наддніпрянщині; співпрацював із культурними діячами Києва, що гуртувалися в Товаристві шанувальників старовини та мистецтва.
"Я зрідка буваю вдома, - пише він батькові до Чехії. - Шукаю в різних місцях те, що вже давно минуло, особливо перші сліди наших слов'янських прабатьків".
Тодішні археологи в Російській імперії вели розкопки передусім у степу. Шукали передусім у скіфських курганах - там не раз знаходили золоті прикраси. Копачів, головну робочу силу, наймали в навколишніх селах. Зазвичай платили їм по 40-50 коп. на день. Для селян то були добрі гроші: пуд борошна - 16 кг - на базарі тоді коштував 1 руб. 40 коп. Робітники піднімалися на верхівку кургану й під наглядом археолога починали звідти копати так звану яму-колодязь або траншею. Копали доти, доки не діставалися до стародавнього поховання. Коштовні речі знаходили там далеко не завжди: чимало могил пограбували ще в давнину. Або ж це зробили недавні шукачі скарбів - ті, яких нині називають "чорними археологами".
Саме в степу, на стародавніх курганах, Вікентій Хвойка отримав перший польовий досвід археолога. Спека, стовпи пилюки та рої комах. Та він уже захопився. "Цього року хочу дослідити кордон Харківської, Курської, Чернігівської, Катеринославської та частково Херсонської губерній, куди через два-три дні вирушаю", - пише в тому самому листі до батька. А невдовзі почне копати сам - у Києві та його околицях.
Стоянку первісних мисливців на мамонтів та інших доісторичних тварин Вікентій Хвойка виявив 1893-го на Кирилівській вулиці в Києві. Тут було також багато скребків для обробки шкір, різців для кісток, наконечників списів. Але найголовніше - велика кількість бивнів та інших мамонтових кісток. На одному з тих бивнів був вигравіюваний загадковий орнамент.
Чутки про знахідки величезних кісток "допотопних" тварин швидко поширилися Києвом. Богомільні бабусі вирішили, що все це має чудодійну цілющу силу. Народ кинувся розтягати кістки з розкопу. Хвойка обгородив місце робіт парканом і найняв сторожа. Але це мало зарадило справі. Тому археолог пришвидшив працю, а всі знахідки одразу описував і забирав у сховище.
"Навесні 1895-го я продовжував розпочаті 1893 року розкопки в садибі пана Зіваля на Кирилівській вулиці. При зніманні верхнього шару гори, розташованої в садибі, траплялися робітникам товсті, глиняні черепки. Піднявши один із таких черепків, я був здивований складом глини, з якої він був зроблений, а ще більше оригінальністю орнаменту на ньому". Так Вікентій Хвойка описав у польовому щоденнику перші враження від оздобленої кераміки, яку невдовзі назве трипільською.
На цій ділянці він розкопав декілька гончарних печей і біля 50 залишків жител-землянок. А в них - цілі й побиті керамічні посудини зі складним візерунком, глиняні статуетки людей і тварин, знаряддя праці та зброя з каменю й рогу. Такі знахідки на очі археологам потрапили вперше.
Згодом південніше Києва, в околицях сіл Трипілля, Верем'я та сусідніх до них, Хвойка виявив залишки стародавніх селищ із численними зразками розкішно розписаного посуду. Перші уламки, як завжди, придбав у місцевих селян. Орачі тут вигортали плугами не тільки пофарбовані черепки, а й великі шматки обпаленої глини з відбитками соломи та дерев'яних паль.
Хвойка найняв бригаду копачів за традиційні 40-50 коп. на день і наказав їм копати траншеї. Уже перші розкопки виявили багатометрові глинобитні майданчики із цілими або розчавленими розписаними посудинами. Від величезних - понад метр заввишки - до маленьких, ніби іграшкових. Траплялися глиняні статуетки людей та тварин, кам'яні наконечники стріл, списів. А також сокири й кістки свійських та диких тварин. Із розкопок у цій околиці Вікентій Хвойка не вилазив кілька років.
Хвойка досліджував пам’ятки бронзової доби, городища й кургани скіфів, зокрема Пастирське (1898) і Мотронинське городища на Черкащині.
У 1898—1900 роках археолог провів розкопки на Середньому Придніпров’ї та відкрив могильники з трупоспаленнями в урнах, так звані поля поховань, які належать до Зарубинецької (II століття до н. е. — II століття) і Черняхівської (2—5 століття) культур.
В наступні роки Хвойка продовжував розкопки в Києві. Одним із найбільш сенсаційних стали результати його розкопок на Старокиївській горі (тепер – вул. Володимирська, 2) та території саду в садибі київського лікаря М. М. Петровського. На глибині двох-трьох метрів спочатку було знайдене язичницьке капище УІ-УІІ ст. еліпсоїдної форми, зведене з блоків сірого пісковика на глиняному розчині. Знахідка підтвердила значення Старокиївської гори.
Відкриття центру давнього Києва викликало гігантський резонанс серед громадськості держави. Старокиївську гору назвали «руським Капітолієм», її дослідження порівнювали з розкопками римського Форуму. За ініціативою Хвойки уряд викупив садибу М. Петровського в державну власність. Проте, від подальших розкопок у ній В. Хвойка був відсторонений.

На місці розкопок зараз знаходиться Історичний музей України. Хвойка відіграв велику роль у заснуванні в 1899 році Київського музею старожитностей та мистецтв — тепер це Національний музей історії України. Він був першим хранителем його археологічного відділу.
Хвойчине захоплення археологією трималося головним чином на спонсорах - заможних київських родинах Ханенків і Терещенків, із якими мав приязні стосунки. Витрати їм компенсував отриманими знахідками, які потрапляли до приватних колекцій спонсорів. Та час од часу провадив розкопки і за власні гроші. Отримував 1200 руб. на рік як зберігач археологічної колекції київського Міського музею. Заробляв і продажем археологічних матеріалів колекціонерам.
Останні свої роботи на трипільських поселеннях Вікентій Хвойка здійснив важко хворий на сухоти. Казав, що в Міському музеї, де працював із 1900-го, залишив свої легені, бо музейний будинок побудували в сирому місці на Олександрівській вулиці.
В останні роки свого життя дослідник проводить розкопки давньоруського Білгорода (зараз с. Білогородка Києво-Святошинського району). Тут він виявив рештки укріплень-валів, розкопав залишки фундаменту храму ХІІ ст. і різного призначення будівлі.
У віці 64 років Вікентій В’ячеславович Хвойка помер від сухот. Трапилося це у вівторок, 20 жовтня (2 листопада) 1914 р. у Києві. Зважаючи на те, що в Україні родичів покійний не нажив, похованням опікувалася пані Буткевич, далека родичка чеської родини Дефорен, з якою у 1876-го р. він приїхав до Києва. Вічний спочинок видатний археолог знайшов на польській католицькій дільниці Байкового кладовища; гробівець знаходиться навпроти “Ґотичної брами”.
На честь В. Хвойки в Україні випущено пам’ятну ювілейну монету до його 150-річчя. Кияни вшанували пам'ять вченого-археолога меморіальною дошкою на вул.. Борисоглібскій, 1, а на Подолі його іменем назвали одну із вулиць. . З метою увічнення пам'яті видатного дослідника, вченого і краєзнавця Київщини у Вишневому науково-методична рада історико-краєзнавчого музею започаткувала краєзнавчу премію імені Вікентія Хвойки. Вона буде присуджуватися за кращі краєзнавчі, науково-дослідницькі та популяризаторські роботи з питань історії, етнографії, культури та природи рідного краю.

П'ять найбільших археологічних відкриттів Вікентія Хвойки

1. Стійбище первісних мисливців на мамонтів - Кирилівська пізньопалеолітична стоянка - перша досліджена пам'ятка кам'яного віку в Східній Європі. Знахідкам, як і залишкам вогнищ від житлових споруд, понад 12 -15 тис. років.
2. Трипільська рільнича цивілізація, що існувала на Подніпров'ї у IV - III ст. до н.е. Назвав її "за найбільшим на знахідки місцем" - в околицях села Трипілля на Київщині. Вона є найпівнічнішою периферією давніх цивілізацій Стародавнього Сходу.
3. Могильники двох археологічних культур - зарубинецької (ІІ ст. до н. е. - І ст. н. е.) та черняхівської (ІІІ - V ст. н. е.). Відкрив їх у 1898-1899 роках на березі Дніпра біля села Зарубинці на північ від Канева, а також поблизу села Черняхів під Кагарликом. Виявлені археологічні пам'ятки вперше довели значні впливи кельтської та провінційно-римської кльтур у глибині Південно-Східної Європи.
4. Фундаменти мурованого князівського палацу часів Київської Русі на Старокиївській горі, у садибі лікаря Петровського неподалік Десятинної церкви. А 17 серпня 1907-го тут розкопали велику братську могилу жертв татаро-монгольської навали Києва 1240 року. На кістяках було видно сліди від ударів шабель та іншої холодної зброї. У садибі Петровського розкопали також залишки давньоруських майстерень, де виробляли ювелірні прикраси з металу й емалі, а також керамічні кахлі. Досліджено залишки земляних укріплень осердя стародавнього Києва.
5. Давньоруське князівське місто-фортецю Білгород у селі Білгородка під Києвом. Розкопав 1909-1914 років. Виявив тут потужні оборонні споруди, залишки кам'яного храму ХІІ ст., величезний колодязь тощо.

Література про Вікентія Хвойку
Абашина Н. С. Багатошарове поселення біля с. Ходосівка на Київщині /Н. С. Абашина // Проблеми вивчення та охорони пам'яток археології Київщини: Тези доповідей першої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 140-річчю з дня народження В. В. Хвойки с. Білогородка. 1991 рік. – С. 3-4.
Абашина Н. С. В. В. Хвойка – дослідник старожитностей Придніпров'я /Н. С. Абашов // Археологія. – 2003. - №3. – С. 150-154.
Брайчевський М. Видатний український археолог Вікентій Хвойка /Михайло Брайчевський // Хроніка 2000. - № 25-26. – С. 208-212.
Булкин В. А., Малеев Ю. Н. В. В. Хвойка – исследователь укреплений древнего Белгорода / В. А. Булкин, Малеев Ю. Н. // Проблеми вивчення та охорони пам'яток археології Київщини: Тези доповідей першої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 140-річчю з дня народження В. В. Хвойки с. Білогородка. 1991 рік. – С. 23-24.
Бурдо Н. Б., Відейко М. Ю. Трипільська культура. Спогади про золотий вік /Худож.-оформлювач І. В. Осипов. – Харків: Фоліо, 2007. – 415 с.
Бухаров В. Богемський самородок / Вадим Бухаров // Наше Місто Вишневе. – 2019. – 8 лист. – С. 7.
В. В. Хвойка та Імператорська археологічна комісія // Хроніка 2000. - № 25-26. – С. 213-229.
Відейко М. Ю. Трипільська цивілізація /М. Ю. Відейко. – К. : наш час, 2008. – 160 с.
Дослідження трипільської цивілізації у науковій спадщині археолога Вікентія Хвойки 6 в 2 ч. /М-во освіти і науки України, держ. Фонд фундам. Досілдж., НАН України, Ін-т археології. – К. : Академперіодика, 2006.
Ч. 1. Перклади наукових праць та коментарі /за ред.. Н. В. Блажкевич, Н. Р. Михайлової, О. О, Мошка. – 2006. – 206 с., [1]с., [7]арк.. іл. : іл.
Ч. 2. Матеріали і дослідження /за ред.. Н. В. Блажевич, Н. Р. Михайлової. – 2006. – 75 с.
Єгорова З. Вікентій Хвойка – видатний археолог-самоук: до 105 роковин смерті В. Хвойки /Зоя Єгорова // Голос України. – 2019. – 1 лист. – С. 9.
Колеснікова В. А. Хвойко Вікентій В'ячеславович (1950-1914) : наук. вид. / В. А. Колеснікова // Дослідження трипільської цивілізації у науковій спадщині археолога Вікентія Хвойки: переклади наукових праць та коментарі /авт. Передм. М. Ю, Відейко. – Київ : НАН України, 2006. – Ч. 1. – С. 9-26.
Кухарская Е. И. Исследования Зарубинского поселения у с. Игнатовка на р. Ирпень / Е. И. Кухарская // Проблеми вивчення та охорони пам'яток археології Київщини: Тези доповідей першої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 140-річчю з дня народження В. В. Хвойки с. Білогородка. 1991 рік. – С. 53-55.
Латуха Т. И. Археологические исследования В. В. Хвойки летописного Белгорода /Т. И. Латуха // Проблеми вивчення та охорони пам'яток археології Київщини: Тези доповідей першої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 140-річчю з дня народження В. В. Хвойки с. Білогородка. 1991 рік. – С. 55-56.
Ліньова Е. А. З історії вивчення древнього Белгорода / Е. А. Ліньова // Проблеми вивчення та охорони пам'яток археології Київщини: Тези доповідей першої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 140-річчю з дня народження В. В. Хвойки с. Білогородка. 1991 рік. – С. 56-58.
Проблеми вивчення та охорони пам'яток археології Київщини: Тези доповідей першої науково-практичної обласної конференції, присвяченої 140-річчю з дня народження В. В. Хвойки с. Білогородка. 1991 рік.
Ружин З. Вікентій Хвойка /Зоя Ружин // Педагогіка толерантності. – 2007. - №4. – С. 139-143.
Туровська Л. Дослідник загадкової минувшини /Леся Туровська // Наука і суспільство. – 2007. - № 9-10. – С. 9-10.
Хінкулов Л. Уславлений археолог /Леонід Хінкулов // Історичний календар, 99. – К. : 1998. – С. 330-331
Черняков І. Феномен Вікентія Хвойки /Іван Черняков // Українська культура. - 2005. - №7-8. - С. 25.
Шевченко К. К. Історія села Білогородка. – К. : 2102. – 144 с.





















«Бібліотека сьогодні: нові можливості, нові ідеї, нова якість обслуговування» (Районний семінар бібліотечних працівників )

Категорія: Методичні поради

[/center]«Бібліотека сьогодні: нові можливості, нові ідеї, нова якість обслуговування» (Районний семінар бібліотечних працівників )
05 лютого 2020 року на базі Києво-Святошинської ЦРБ відбувся районний семінар для бібліотечних працівників централізованої бібліотечної системи.
Семінар відкрила директор районної ЦБС, заслужений працівник культури України Ніна Василівна Гулєвата. Ніна Василівна наголосила, що протягом минулого року значно змінилося обличчя бібліотек. Вони стали більш зручними для користувачів: із новими меблями, обладнаними місцями для батьків і дітей, новими інформаційними технологіями. Осучаснення діяльності бібліотек спрямовано на забезпечення потреб користувачів.
Завідуюча методично-бібліографічним відділом Г. В. Маринич зосередила увагу присутніх на потенційних можливостях та основних завданнях бібліотек району на поточний рік.
Ознайомчу бесіду «Дія. Цифрова освіта» для бібліотекарів підготувала завідуюча відділом обслуговування Л. Д. Бриль.
«Бібліотека сьогодні: нові можливості, нові ідеї, нова якість обслуговування» (Районний семінар бібліотечних працівників )
«Бібліотека сьогодні: нові можливості, нові ідеї, нова якість обслуговування» (Районний семінар бібліотечних працівників )
«Бібліотека сьогодні: нові можливості, нові ідеї, нова якість обслуговування» (Районний семінар бібліотечних працівників )

«Бібліотека сьогодні: нові можливості, нові ідеї, нова якість обслуговування» (Районний семінар бібліотечних працівників )
«Бібліотека сьогодні: нові можливості, нові ідеї, нова якість обслуговування» (Районний семінар бібліотечних працівників )
«Бібліотека сьогодні: нові можливості, нові ідеї, нова якість обслуговування» (Районний семінар бібліотечних працівників )

Архів новин

Апрель 2020 (1)
Март 2020 (2)
Февраль 2020 (4)
Январь 2020 (1)
Декабрь 2019 (4)
Ноябрь 2019 (4)

^