Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України

День Незалежності України

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Історію України прийнято відраховувати, як правило, з моменту створення Київської держави в IX столітті. Після занепаду цього державного утворення і розпаду на дрібні князівства, що його супроводжував, в XVII столітті утворюється Козацько-Гетьманська держава, яка проіснувала до кінця XVIII століття, після чого, аж до XX століття, незалежної української держави не існувало.
Після Жовтневої революції 1917 року на Україну позначився підйом національного руху, що оформився в «Третій Універсал» Центральної Ради 20 листопада 1917 року і оголосив Українську Народну Республіку — УНР. В Універсалі було оголошено про свободу слова, друку, віросповідання, зборів, страйків, скасування смертної кари.

Після відмови українського уряду прийняти ультиматум більшовицької Ради Народних Комісарів, в якому вимагалося дозволити їм ввести свої війська на Україну, а також не пропускати на Дон білих офіцерів і козаків, почалася українсько-більшовицька війна. Військові успіхи більшовиків змусили керівництво УНР призвати на допомогу Німеччину.
З середини лютого 1918 року почався наступ німецьких і українських військ на територію захоплену більшовиками. До квітня того ж року вся Україна була звільнена від більшовицької окупації, однак, по факту опинилася в німецькій — Німеччина привела до влади збройним шляхом свого ставленика. За цим послідкувала громадянська війна і череда інтервенцій, які завершилися в березні 1919 року в Києві. На Всеукраїнському з'їзді Рад прийняттям конституції «незалежної Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР)».
28 грудня 1920 між УРСР і РРФСР був підписаний «Робітничо-селянський союзний договір про військове і господарське співробітництво», який закріпив залежність УРСР від РРФСР. Наступний шанс на незалежну українську державу представився лише в кінці 20 століття, після розпаду СРСР.
Вперше День незалежності України був відзначений 16 липня 1991 року в пам'ять про те, що рік тому 16 липня 1990 року Верховна рада УРСР прийняла «Декларацію про державний суверенітет України». Також 16 липня 1990 року Верховна рада УРСР прийняла постанову «Про День проголошення незалежності України».

«Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України».
Згодом, 18 червня 1991 року, були внесені відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР, унаслідок чого в переліку святкових днів з'явився запис: «16 липня — День незалежності України».
Оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила «Акт проголошення незалежності України», який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі, виникла потреба змінити дату святкування Дня незалежності України. Тож 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про День незалежності України». У ній зазначено:

«Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, Верховна Рада України постановляє:

1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.
2. Постанову Верховної Ради Української РСР «Про День проголошення незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність».
День Незалежності України
День Незалежності України

У Києво-Святошинській центральній районній бібліотеці для дорослих вже працюють тематичні книжкові виставки: «Коли ти вже воскресла, Україно, то вознесися духом, вознесись» та «Мандруємо Україною». Всі, хто завітає до бібліотеки, матимуть можливість ознайомитись з експозиціями книжкових виставок, які широко висвітлюють історію України на всіх етапах її розвитку, відображають процеси становлення української державності, проглянути виставку дитячих малюнків «Мрії про Україну: дитячий погляд» та ознайомитися
з літературою серії "Знамениті українці".
Видатні особистості найчастіше з’являються в ті часи, коли суспільство перебуває в нестійкому стані й має гостру потребу в розв’язанні нагальних проблем. Завдяки обдарованності,суспільному стану, особливостям часу, а почасти й випадку якась людина може самим своїм існуванням, своїми діями, ідеями вплинути на розвиток суспільства, залишити слід в історії, культурі або науці. Цей вплив не зникає зі смертю видатної людини, а зберігається, міцніє й високо оцінюється нащадками.
Історія України – одна з найбільш бурхливих, тривожних і кривавих серед європейських держав. Періоди «спокою» і стійкого розвитку за останні двадцять століть можна перерахувати по пальцях, зате війни, навали чужоземних завойовників, набіги й міжусобиці обчислюються сотнями й тисячами. Українці як нація змогли вижити в пору найтяжчих історичних випробувань і зберегти свою неповторну культуру тільки завдяки тому, що серед них зі століття в століття з’являлися видатні державні діячі, полководці, мислителі, поети й художники. Ті, хто змінював не тільки хід історії, але й свідомість сучасників, хто сіяв добре насіння людяності, гідності, любові до свого народу, хто зробив вагомий внесок у загальну духовну скарбницю України й усього людства.
Гончарук Т.Г. Дем’ян Многогрішний. – К.: Видав. дім «Прадес», 2012. – 120с.
З усіх козацьких гетьманів Лівобережжя другої половини XVII – XVIII ст. Дем’ян Гнатович Многогрішний (1621 – 1703) лишається майже незнаним, але, без сумніву, це була людина непересічна. Доля судила йому карколомний злет – учорашнього селянина, « мужицького сина», було обрано гетьманом сіверським,- а потім таке ж стрімке падіння – він став першим сибірським політичним в’язнем. Історія життя Дем’яна Многогрішного вражає чималою кількістю зрад: зраджував він, зраджували і його, але не слід забувати і про хай не надто вдалі, проте щирі й послідовні спроби гетьмана відстояти українську автономію за надзвичайно несприятливих зовнішньо та внутрішньополітичних обставин, а також його відвагу, виявлену навіть тоді, коли все вже було втрачено.
Григорій Сковорода. Тарас Шевченко. Іван Франко. Леся Українка. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2012. – 472с.
Філософ, поет, музикант і педагог Григорій Сковорода; геніальний поет, великий Кобзар Тарас Шевченко; письменник, публіцист, перекладач, етнограф Іван Франко; славетна поетеса і драматург Леся Українка – їхні імена назавжди увійшли до скарбниці національної культури, а багата творча спадщина і сьогодні служить людям. Інакше не могло і бути, бо кожний з них на своєму етапі був виразником і провідником найбільш передових ідей свого часу.
Дорошенко О. Василь Стус. – Х.: Антологія, 2015. – 128 с.
Трагічна доля судилася Василю Стусу (1938 – 1985) – талановитому українському поету, прозаїку, перекладачу, літературознавцю, правозахиснику, одному з найактивніших представників українського культурного руху 1960-х років. Він був людиною, не здатною на компроміси, яка завжди йшла шляхом правди і заплатила за це власним життям, людиною, яка з гідністю казала про себе: «…Голови гнути я не збирався, бодай щоб там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину».
Згурська М. Микола Амосов. – Х. : ПЕГ, 2015. – 128 с.
Микола Амосов - хірург, який врятував тисячі життів; новатор, який відкрив нові шляхи в хірургії легенів та серця та створивший нову науку – біокібернетику; вчитель багатьох хірургів; оригінальний мислитель; пропагандист здорового способу життя.
Ісаюк О. Роман Шухевич. – Х.: «Клуб сімейного дозвілля», 2015. – 254с.
Науково-популярна біографія Романа Шухевича, захопливий опис життєвих перипетій Головного командира УПА та уважний аналіз його вчинків у ті складні часи. Спортсмен, пластун, підпільник, політв’язень, бізнесмен, командир добровольчого батальйону, головнокомандувач партизанської армії, перша особа підпільної української державності – це тільки частина іпостасей Романа Шухевича.
Книга базується на архівних матеріалах, маловідомих широкому загалу, та спогадах сучасників.
Кокотюха А.А. Леонід Кравчук. – К.: ПАТ «ДАК «Укрвидавполіграфія», 2013. – 128с.
Леонід Кравчук – невід’ємна частина історії нашої країни. Не тільки тому що він – перший президент сучасної незалежної України, обраний українським народом. Не тільки тому що з його ім’ям нерозривно пов’язане прийняття Акта проголошення незалежності нашої держави. Його досі по праву вважають одним із найбільш професійних, гнучких та виважених політиків за всю історію сучасної України. Постать Леоніда Кравчука викликає неабиякий інтерес завдяки неоднозначності та не пересічності цієї особистості. Є якийсь секрет його легендарної неординарності. Але все ж пригадаймо Фрідріха Ніцше, який стверджував, що завжди величним для історії є той, хто задав напрямок. Усвідомлює це і сам Леонід Макарович, який в одному із своїх пост- президентських інтерв’ю наголосив, що усі його наступники на президентській посаді «лише продовжуватимуть робити те, що розпочав я. Добре чи погано, але лише продовжуватимуть».
Коляда І.А., Милько В.І. Богдан Хмельницький. – К.: ПАТ «ДАК «Укрвидавполіграфія», 2013. – 128с.
Богдан Хмельницький був не першим, хто розпочав боротьбу за свободу України. Але саме йому вдалося створити боєздатну армію, сформувати систему гетьманської влади і почати розбудовувати державу. Завдяки діяльності Хмельницького майже все українство, незважаючи на станові інтереси, виступило єдиною як ніколи силою в боротьбі за національне визволення. І хоча Великому Гетьманові не все вдалося зробити для збереження державності, його діяльність не тільки визначила долю самої України, а й відчутно вплинула на тогочасне європейське політичне життя.
Панасенко Т.М. Іван Котляревський. – Х.: Сиция, 2012. – 88с.
«Здобув три вінці: на полі битви, як добрий воїн; на шляху мирного громадянського життя, як дбайливий вихователь багатьох гідних синів вітчизні; на ниві літератури, як полум’яний любитель мови рідної йому, їм створеної…» - говорив про Івана Котляревського (1769 – 1838) його перший біограф С. Стеблін-Камінський. Безсмертна «Енеїда» й вічно юна «Наталка Полтавка» з часом не тьмяніють і не губляться, а зачаровують нових читачів. Ім’я їхнього автора, основоположника й першого класика нової української літератури, назавжди вписане в історію української і світової культури.
Панасенко Т.М. Леся Українка. – Х.: Фоліо, 2013. – 123с.
Життя славетної української поетеси та драматурга Лесі Українки стало втіленням дієвої любові до України та її народу. Невиліковно хвора і під кінець життя майже позбавлена можливості пересування, Леся навіть з-поміж здорових людей вирізнялась своєю активною життєвою позицією і енергійністю, її творчість і донині вражає широтою тематики і безмежним драматизмом.
Панасенко Т.М. Марко Вовчок. – К.: ПАТ «ДАК «Укрвидавполіграфія», 2013. – 128с.
Марко Вовчок ( Марія Олександрівна Вілінська; 1833 – 1907) – складна, суперечлива й загадкова постать в історії культури, причому не тільки української та російської, бо діяльність її охоплює майже всю Європу. Жінка з чоловічим псевдонімом; росіянка за походженням, для якої Україна стала другою батьківщиною і яка багато творів написала українською мовою; письменниця, що успішно займалася перекладацькою й видавничою діяльністю; не красуня, однак вражала й захоплювала багатьох талановитих чоловіків блискучим розумом, глибокими знаннями, внутрішньою силою, неординарна, енергійна, обдарована людина… Марка Вовчка справедливо називають літературною донькою Т. Шевченка.
Панасенко Т.М. Олександр Довженко. – К.: Укрвидавполіграфія, 2012. – 120с.
Олександр Довженко… Талановитий, харизматичний, натхненний, готовий у будь-яку мить до активної дії, до творчості… Добрий, легкий у спілкуванні, цікавий і приємний співбесідник, який лише своєю присутністю робив людей кращими, не допускав бруду в думках, у словах… Художник і письменник, захоплений красою й гармонією у житті, вражаючий широтою думки… Вимогливий і невтомний режисер із залізною силою волі, фільми якого стали новим словом у світовій кінематографії, а кінострічка «Земля» увійшла до десятки найкращих фільмів усіх часів і народів…
Посівнич М. Степан Бандера. – Х.: «Клуб сімейного дозвілля», 2015. – 254с.
Степан Бандера. Хто він? Герой? Зрадник? Символ? Дискусії навколо цієї яскравої та суперечливої особистості не вщухатимуть ще довго.
Що ж робить цього не дуже високого і зовсім не кремезного чоловіка символом, прапором, ім’ям? Чому з одних трибун його називають ворогом, а з інших – Провідником і героєм? Щоб зрозуміти це, варто почати з подолання стереотипів, які утвердилися в суспільстві. Базуючись на архівних документах, цікавих і невідомих широкому загалу матеріалах, автор розповідає про життєпис лідера ОУН без штучно створених міфів: які погляди він мав, якими ідеалами керувався і, зрештою, якою він був людиною.
Савченко В.А. Нестор Махно. – Х.: ТОВ «ПЕТ», 2013. – 128с.
Махно – видатна особистість, лідер анархістського руху на Україні, якого радянська пропаганда називала бандитом, а справу його замовчувала. Зараз Нестора Махна порівнюють з Робін Гудом, Спартаком, «товаришем Че». Виходець з найбіднішого селянства, він у 29 років зумів зібрати під прапором анархії 100-тисячну армію і почав створювати на південному сході України анархістське суспільство – трудову федерацію, яка проіснувала 100 днів під постійними ударами білих і червоних.
Ким же був Махно у реальному житті? На це питання і дає відповідь книга В. Савченка, що присвячена одному з найвідоміших українців ХХ сторіччя.
Савченко В.А. Павло Скоропадський. – Х.: ТОВ «ПЕТ», 2013. – 128с.
Павло Скоропадський (1873 – 1945) – останній гетьман України, діяльність якого пов'язана з бурхливими подіями епохи громадянської війни. Лев Троцький називав його українським Бонапартом, генерал Денікін – другим Мазепою. Ким же він був насправді? Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка, при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій.
Сорока Ю.В. Дмитро Байда-Вишневецький. – К.: Золоті ворота, 2013. – 120с.
Дмитро Байда-Вишневецький – славетний козацький лицар, визначний полководець, який на початку 1550-х років заснував фортецю на острові Мала Хортиця на Дніпрі, згуртував навколо неї козаків і цим поклав початок Запорозькій Січі. Про його хоробрість і талант воїна складалися легенди. В українській народотворчості ці легенди перетворилися на широковідому думу про козака Байду, що уособлював і козацькі вольності, і войовничий дух, і нечуваний героїзм у боротьбі з ворогом.
Тома Л. Данило Апостол. – Х.: Бібколектор, 2015. – 88 с.
Данило Апостол (1654 – 1734), ставши гетьманом Лівобережної України у скрутний для країни час, незважаючи на свій більш ніж поважний вік (73 роки), зумів залишити помітний слід в історії України: саме за його петицією Анна Іоаннівна у так званих «Решительных пунктах» підтвердила – хоч і обмежену – козацьку автономію. Не маючи змоги вести самостійну зовнішню політику, Апостол кинув усі сили на піднесення економіки, взявся за викорінення корупції, впорядкування земельних відносин. І, звичайно, старий гетьман постійно зміцнював безпеку України: за часів його правління будується Українська оборонна лінія від Дніпра до Сіверського Дінця, завдяки його сприянню в Україну повертаються запорозькі козаки і засновують Підпільненську Січ.
Ушкалов Л.В. Григорій Сковорода. – Х.: Фоліо, 2013. – 123с.
Григорій Савич Сковорода (1722 – 1794) – один з найбільших і найзагадковіших християнських філософів світу, чиї твори й зараз привертають увагу читачів, що намагаються наблизитися до глибинних витоків «мандрівного філософа» й осягнути всю незбагненну мудрість його містики.
Шаповал Ю.І. Петро Шелест. – Х.: Фоліо, 2013. – 127с.
У політичній історії України ХХ століття Петру Шелесту належить особливе місце. Пройшовши нелегкий життєвий шлях, він в 1963 році став першим секретарем ЦК Компартії України. Підтримував М. Хрущова і його політичну лінію, однак опинився серед тих, хто привів до влади Л. Брежнєва. Виступав проти «празької весни» 1968 року і в той же час блокував тотальне удушення інакомислення в Україні. Визнавав сталінський авторитет і водночас вимагав, щоб московське керівництво дотримувалося офіційно декларованих принципів у відносинах центру і тодішніх союзних республік. Був проти демонтажу СРСР і разом з тим сприяв зміцненню українських національних традицій, шанобливого ставлення до минулого України. У чому ж секрет такої двоїстості Петра Шелеста? Хто і як створив йому імідж «надмірного» українського патріота і навіть «націоналіста»? Як склалася його доля після того, як його відправили на «підвищення» до Москви, а потім піддали політичному переслідуванню? На ці та інші питання прагне знайти відповіді автор цієї книги.
День Незалежності України
День Незалежності України
скачать dle 10.3фильмы бесплатно

Архів новин

Декабрь 2019 (1)
Ноябрь 2019 (4)
Октябрь 2019 (3)
Сентябрь 2019 (6)
Август 2019 (7)
Июль 2019 (2)

^