Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України
» » День Гідності та Свободи: історія і традиції свята

День Гідності та Свободи: історія і традиції свята

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Через рік, у листопаді 2005 року, Ющенко заснував свято – День Свободи.
Однак, влада, встановлена в Україні на той момент, так і не змогла реалізувати більшості очікувань, покладених на неї народом.
Згодом, наступним Президентом України став Віктор Янукович. Він скасував День Свободи і об’єднав його з Днем Соборності Указом від 30 грудня 2011 року.
У листопаді 2013 року українці знову вийшли на Майдан. Три роки тому, увечері 21 листопада, на майдані Незалежності почали збиратися учасники мітингу, незабаром їх було вже 1500, а 24 листопада – понад 100 тисяч прихильників євроінтеграції. Протести відбулися також у Львові та Харкові.
[/center][center]День Гідності та Свободи: історія і традиції свята


Потім відбувся загальностудентський страйк, а 29 листопада на Євромайдані влаштували великий мітинг із закликами до відставки уряду та дострокових виборів у парламент.
Кривавою стала ніч на 30 листопада. Тоді для розгону майданівців злочинна влада застосувала силу. І це був тільки початок. Протести перетворилися з проєвропейських на антиурядові та стали значно масштабнішими.
18-20 лютого – пік Революції гідності. Відбулися криваві сутички в центрі Києва, підпалено Будинок профспілок та вбито багатьох євромайданівців, які стали Героями Небесної сотні. Серед них і мешканці Києво-Святошинського району.
Васільцов Віталій Валерійович
День Гідності та Свободи: історія і традиції свята

Віталій Валерійович Васильцов (16 листопада 1977, Гаврилівці, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, Українська РСР — 18 лютого2014, Київ, Україна) — активіст Євромайдану.
Майстер декоративного садівництва. Загинув у Києві на Великій Житомирській вулиці від прицільного пострілу з автоматичної зброї. Рідні загиблого звинувачують судово-медичних експертів у фальсифікації висновків та приховуванні речових доказів в інтересах відомства екс-міністра МВС України Віталія Захарченка. Герой України.
Батько Віталія помер рано, виріс з братом і матір'ю. Закінчив Аграрний університет, стажувався за кордоном, був одним з найкращих професіоналів у декоративному садівництві України.
Дружина залишалася сама з двома дітьми. Брав участь у акціях громадського спротиву на Майдані Незалежності, починаючи з грудня 2013 року.
Орієнтовно в 00:50 прошелестіли кулі чергою, з автомата Калашнікова, Віталік почав розвертатися і в цей момент був зроблений постріл з іншого виду зброї. По звуку це явно чутно. Після ознайомлення з відео більшість експертів криміналістів підтвердили сотні припущень і коментарів на Youtube про те, що постріл був зроблений з будівлі главку Міністерства внутрішніх справ 2-4 поверху.
Куля увійшла в ліву нижню частину живота і залишилася в тілі. Жахає факт, що після судово-медичної експертизи в головному бюро на Оранжерейній вулиці, 9, рана, що мала діаметр 75 мм дивним чином трансформувалася в різану «діру» 20 на 30 мм, крім цього на спині «з'явився» вихідний отвір. А куля, що знаходиться в тілі в Олександрійській клінічній лікарні (Жовтневій лікарні), «випарувалася» на Оранжерейній. Нема кулі — немає зброї — немає зброї — немає винного… Крім цього на Оранжерейній ці «скоти», а не експерти, 2 дні не могли або не хотіли віддавати тіло. У зв’язку з тим, що родичам загиблого, навіть після вимог, не було надано результатів експертизи, проаналізувати траєкторію руху кулі вже неможливо.
Вшанування пам'яті
Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності
• Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)
Швець Віктор Миколайович

День Гідності та Свободи: історія і традиції свята[/center]
Віктор Миколайович Швець (1951, Київ, УРСР — † 19 лютого 2014, Київ, Україна) — майстер спорту, старший мічман, учасник Євромайдану, загинув від кулі снайпера. Боєць Небесної Сотні. Герой України.
Військовослужбовець у відставці, старший мічман.
18 лютого 2014 року ввечері пішов на Майдан, як сам казав, захищати молодь. О 23:00 подзвонив рідним і сказав, що з ним усе добре, а о 4 годині ранку його дружині телефоном повідомили, що він загинув. Його пораненого, але ще живого везли у Лікарню швидкої допомоги з Михайлівської площі. У моргу на бул. Оранжерейному смерть зафіксували приблизно о 1:00. Його зареєстрували як міліціонера, бо він мав при собі посвідчення пенсіонера міліції, але був одним з майданівців, про що пізніше повідомила Майдан його донька. Коли хоронили Віктора Миколайовича, то бачили у нього декілька вогнепальних поранень у грудну клітину.
Донька Олена намагалась з'ясувати обставини загибелі батька і просила всіх, хто міг бути разом з ним в останні години, повідомити, за яких обставин він загинув, звідки стріляли тощо
Вшанування пам'яті
Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності
Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)

Бачинський Ігор Володимирович

День Гідності та Свободи: історія і традиції свята

Бачинський Ігор Володимирович (30 листопада 1983 — 25 лютого 2014, Київ, Україна) — учасник Революції гідності, захисник Євромайдану. Один із Небесної сотні. Герой України.
Ігор Бачинський проживав в місті Боярці Київської області. Батьки були вихідцями з Вінницької області. Був круглим сиротою, залишилися тільки бабуся та дідусь, які живуть в Боярці.
Помер 25 лютого 2014 року. Причиною смерті записали просто хворобу.
Похований 27 лютого 2014 року в с. Перевіз Васильківського р-ну Київської обл.
Вшанування пам'яті
• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності
• Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)

Хоменко Ігор В’ячеславович

День Гідності та Свободи: історія і традиції свята

Хоменко Ігор В’ячеславович (27 січня 1960 – 2 березня 2014) - учасник Революції гідності, захисник Євромайдану.
Хоменко Ігор був уродженцем міста Вишневого Києво-Святошинського району Київської області. В 1977 році закінчив школу №3 міста Вишневого.
Ігор був сотником 28 сотні Самооборони Майдану. Помер від серцевого нападу на Майдані Незалежності під час народного віче.



До Дня Гідності та Свободи у Києво-Святошинській центральній районній бібліотеці для дорослих оформлено виставку-реквієм «Біль мого народу» з циклу книжкових виставок «Україна: незалежність, гідність, свобода». На виставці представлені матеріали про події, які відбулися три роки тому та інформація краєзнавчого змісту.скачать dle 10.3фильмы бесплатно

Архів новин

Август 2019 (2)
Июль 2019 (2)
Июнь 2019 (13)
Май 2019 (13)
Апрель 2019 (8)
Март 2019 (10)

^