Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України
» » Соборність держави - єднання народу

Соборність держави - єднання народу

Категорія: Українська революція 1917-1921 роки

Після розпаду Київської Русі українській еліті не вдалося ні об'єднати в межах національної держави етнічні українські землі, ні зберегти їхню незалежність. Боротьба серед можновладців особистих і регіональних інтересів над національно-державними зумовили неспроможність панівної верстви організувати й очолити боротьбу українців за створення незалежної соборної держави. Лише в роки Національної революції середини XVII ст. у національній самосвідомості усього народу стався, по суті, революційний прорив: уперше після загибелі Київської держави з'являється державна ідея, вироблена генієм великого гетьмана Богдана Хмельницького. Вона передбачала створення незалежної держави, до складу якої мали ввійти усі етнічно українські землі. Ця державна ідея стала визначальною у визвольних змаганнях народу протягом наступних століть і аж до сьогодення.
Сам Богдан Хмельницький зробив усе можливе заради її реалізації. Він витворив Українську козацьку державу. Не були втрачені перспективи возз'єднання в її межах усіх українських земель і досягнення цілковитої незалежності. 1 лише вкрай несприятливий для України стан міжнародних відносин не дозволив йому досягти мети.
Національна революція середини XVII ст. існування держави Богдана Хмельницького, трагедія Руїни обумовили те, що ідея соборності українських земель стала елементами суспільної свідомості українців.
Визначну, неперевершену роль у формуванні почуття соборності й незалежності, безперечно, відіграв Пророк нашої нації Тарас Григорович Шевченко. Ця ідея єдності українських земель, пролунавши зі сторінок "Русалки Дністрової", "Руської трійці" та "Книги битія Українського Народу" Кирило-Мефодіївських Братчиків, у поемах і віршах Тараса Шевченка і декларації Головної Руської Ради, проголошеній 1848 року, почали оформлюватися у виразну політичну програму в діяльності М.Драгоманова, галицьких "народовців", "Братства Тарасівців", творчості І.Франка, Ю.Бачинського, М.Міхновського, М.Грушевського. В.Липинського, фактично усіх українських партій та інших політичних організацій кінця XIX - початку XX ст.
Українська мрія - єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель всі її так звані сусіди прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси. Так сталося і на початку 1918-го.
Українська революція 1917-1920 років зробила реальною мрію багатьох поколінь українців про об'єднання в єдину соборну державу. Вона увібрала в себе весь багатовіковий досвід національно-визвольної боротьби українського народу. Саме в роки визвольних змагань з надзвичайною силою розкрилися творчі сили, свободолюбство і національний дух українського народу. Внаслідок української революції утворилися дві демократичні держави -Українська Народна Республіка (УНР) і Західно-Українська Народна республіка "(ЗУНР). Було обрано Центральну Раду, першого президента М. Грушевського, проголошено ство¬рення Української Народної Республіки — УНР. Державне існування України стало історичним фактом.
1 грудня 1918 року у Фастові було під¬писано угоду про об'єднання ЗУНР і УНР.
4 січня 1919 року у Станіславі Центральна Ра¬да схвалила закон про злуку двох українських держав.
Четвертим універсалом від 22 січня 1918 року було проголошено незалежність Укра¬їни. Подібні процеси відбувались і на Галичині.
22 січня 1919 року в Києві на площі свя¬тої Софії відбулося урочисте проголошення злуки УНР і ЗУНР. Під час урочистостей представник директорії Федір Швець проголосив довгоочіку¬ваний Універсал.
Набираюча обертів машина кривавої диктатури, яка прийшла на зміну колишніх «консерваторів» поспішила зламати і ці сміливі починання вільного українського народу. Вже буквально через кілька місяців більшовики увійшли в Київ, Закарпаття окупувала Чехословаччина, а Східну Галичину - поляки. А далі ... Акт злуки тоді так і залишився лише декларацією, але народ ніколи не втрачав надію, адже народ, який втратив надію просто зникає. Надію, приміром, втратили нащадки кривавих диктаторів, коли Великий і Могутній Радянський Союз - об’єднання, побудоване зовні на «нових канонах справедливості», а всередині на крові і безглуздих жертвах, звалилося, не залишивши після себе нічого, що могло б його реанімувати.
Ніби звертаючись до нас, один із творців Акту злуки, державний секретар ЗУНР Лонгин Цегельський говорив так про день 22 січня: «Це така дата, що її виучувати будуть напам'ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування Січі». Його слова стали справді пророчими.
22 січня 1973 року в Чорткові на Тер¬нопільщині гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори, за що хлопців ув'язнили до радянського конц¬табору.
22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.
22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши живий ланцюг від Ки¬єва до Львова, на згадку про проголошення Акту соборності.
День Соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли Президент підписав відповідний указ.
Згідно з цим документом 22 січня — день, коли було проголошено 1919-го року Акт злуки, визнано Днем соборності України.
Соборність держави - єднання народу
скачать dle 10.3фильмы бесплатно

Архів новин

Август 2019 (2)
Июль 2019 (2)
Июнь 2019 (13)
Май 2019 (13)
Апрель 2019 (8)
Март 2019 (10)

^