Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України
» » СОФІЙСЬКИЙ СОБОР (Експрес-інформація до 1000-річчя заснування Софійського собору)

СОФІЙСЬКИЙ СОБОР (Експрес-інформація до 1000-річчя заснування Софійського собору)

Категорія: Різне

       Києво-Святошинська районна ЦБС 

                                                                  

         Собор Святої Софії – найбільш уславлена споруда епохи Київської Русі, одна з головних святинь України, архітектурна та мистецька пам’ятка світового значення.

         Створена в далекому ХІ сторіччі Софія Київська в усі часи захоплювала і продовжує захоплювати людей як видатний витвір мистецтва. Ще давньоруський письменник Іларіон сказав про неї: «Церкви дивна и славна всем округниим странам…».

         Київ – давній центр східнослов’янської цивілізації – має символ, що є духовною серцевиною великого міста. Це образ Богоматері Оранти, який тисячу років зустрічає кожного, хто входить у знаменитий  Софійський собор. (Оранта – зображення Богоматері, яка молиться з піднятими руками).

         Софійський собор знаменував собою тріумф християнства в Київській державі, був зримим символом її могутності і суверенітету. Цей собор збудував у першій половині ХІ ст. Ярослав Мудрий на честь блискучої перемоги над войовничими печенігами саме на тому місці, де вирувала битва. У давнину це був не лише головний митрополичий храм Київської русі, а й політичний і культурний центр держави. Тут велося літописання, відбувалися церемонії «посадження» князів на престол, прийом іноземних послів. Софійський собор був також князівською усипальницею, де поховані Ярослав Мудрий і його син Всеволод, князь Володимир Мономах та інші.

         Жодна споруда ХІ ст. в усій Європі не могла рівнятися з київським собором: храм сягав 37 метрів завдовжки та 55 метрів завширшки, завершували собор 13 бань. Фасади Софії оздоблені декоративними нішами, орнаментом, живописом. 

         У грудні 1240 р. орди хана Батия сплюндрували Софію Київську, але основне ядро вціліло. Кілька століть велична будівля залишалася бездоглядною. Відновлення пам’ятки почалося лише в ХУІ ст. силами греко-католицької громади. У 1630 – 1640-х рр.. реставрацією Софійського собору займався італійський архітектор О.Манчіні, запрошений митрополитом Петром Могилою. Нарешті, 1685 -1707 рр. опікою й коштом гетьмана Івана Мазепи давньоруську пам’ятку вкрили пишні барокові шати у відповідності зі смаком нової доби.

         1934 р. в Софійському соборі припинено службу Божу, а колишню територію монастиря у складі споруд ХІ - ХУІІІ ст. оголошено державним заповідником. Усі будівлі, крім Софійського собору, зайняли різні державні та військові установи.

         У ХХ ст. Софійський собор тричі перебував під загрозою знищення.

         Уперше його врятував  український  історик мистецтва Микола Макаренко (1877 – 1936). Сталося це 1934 р., коли радянська влада знищувала старовинні пам’ятки архітектури в Києві. Але це коштувало вченому життя.

         Під час другої світової війни, готуючись до здачі Києва восени 1941 р., інженерні частини радянської 37-ї армії мінували важливі споруди міста. Була приречена й Свята Софія. Вдруге її врятував тодішній директор заповідника Олекса Повстенко (1902 -1974) – відповівши мінерам, що підвалів у Св. Софії немає.

         Утретє Софійському собору загрожували нацистські окупанти, коли восени 1943 р. мінували й нищили Київ перед відступом. Тоді Софійський заповідник боронив від пожежі сторож Павло Ємець.

         Недаремно Київ називали градом Софії, що перебуває під надійним захистом Оранти. Цей славетний мозаїчний образ у головному вівтарі собору ніби оточений божественним світлом, яке створює навколо Оранти сяючий ореол. Підняті до неба руки Богоматері возносять Богові невпинну молитву за людей. Віками Оранту шанували як Заступницю, як Молитовницю за рідну землю, як її Нерушиму Стіну. Від покоління до покоління передавалося повір’я: доки стоятиме в Софії Оранта, доти стоятиме Київ.

         Нині Софійський собор у складі Національного заповідника перебуває  під захистом держави та під патронатом ЮНЕСКО.

 

 

Список  використаної літератури:

 

Зберегти Софію задля Бога і України//Чумацький шлях.-2004.-№5.-С.2

 

Іванисько С.  Київська Софія в роки української революції: пошкодження та їх наслідки/С.Іванисько//Історичний журнал.-2005.- №5.-С.50

 

Куковальська Н.  Зберегти Софію задля Бога і України/Неля Куковальська//Чумацький шлях.-2004.- №5.- С.2-3

 

Нікітенко Н.  Таємниця княжої усипальниці/Надія Нікитенко//Чумацький шлях.-2005.-березень –№2.-С.7-10

 

Ничкало С.  Мистецтво Київської Русі/Світлана Ничкало//Мистецтво та освіта.-2003.- №2.-С.25-28

 

Новікова Ю.  Софія: пишемо історію знов…/Юлія Новікова//Голос України.-2009.- №195-С.6

 

Окуймена української духовності//Шкільна бібліотека.-2011.-лютий №2.-С.7-9

 

Скільки тобі років Софіє?//Київська правда.-2010.-18 березня (№30).-С.4

 

Славетному Софійському собору виповнилося 965 років//Українська культура.-2002.- №8.-С.41

 

Сліпушко О.  Світло вічної Софії/О.Сліпушко//Українська культура.-2008.- №9.-С.3

 

Хаврай К.  Славетному Софійському собору виповнилося 965 років/К.Хаврай//Українська культура.-2002.- №8.-С.41

 

Яновська Л.  Поштамп вічності у Софії Київській/Людмила Яновська//Урядовий кур»єр.-2010.-17 квітня №17.-С.8-9

 

За додатковою інформацією звертайтеся до систематичної картотеки статей. Рубрика 86.372-505. Православні храми.

скачать dle 10.3фильмы бесплатно

Архів новин

Август 2019 (2)
Июль 2019 (2)
Июнь 2019 (13)
Май 2019 (13)
Апрель 2019 (8)
Март 2019 (10)

^