Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України

Конституції - 25 років!

Категорія: Конституція України: крізь віки до сьогодення

Знайомтеся: нова книга
День Конституції - це національне свято багатьох країн світу. Українці відзначають День Основного Закону України 28 червня.
Наша країна має багатовікову історію конституційного процесу. Знаменита Конституція українського гетьмана Пилипа Орлика була опублікована ще на початку XVIII століття – в 1710 році і за оцінками істориків, стала однією з перших європейських конституцій Нового часу. Чинності конституція Орлика, однак, так і не набула.
Сучасна історія Конституції України розпочалася 28 червня 1996 року. Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло становленню України як самостійної та незалежної держави і повноправного суб’єкта міжнародних правових відносин.
Напередодні Дня Конституції КЗ «Публічна бібліотека» Вишневої міської ради презентує Вам книгу від Українського інституту книги, яку бібліотека отримала в рамках державної Програми поповнення бібліотечних фондів.
Конституції - 25 років!

Кампо В. Конституція і становлення конституційної демократії в Україні (2014-2018 роки)/Кампо Володимир.- К.: Гамазин, 2019.-172 с.
«Чому бідні? Бо дурні. Чому дурні? Бо не вчаться», — істина українських реалій, на які ми за звичкою киваємо, але не поспішаємо змінювати. Проте саме зі знання й розуміння своєї Конституції народом і починається шлях до кращого життя. На сторінках цієї книги читач знайде відповіді на безліч суспільно-правових питань щодо становлення конституційної демократії в Україні, реформи судової влади, особливостей функціонування окремих конституційних інститутів, кризових явищ під час переходу до конституційної демократії й перспектив України на шляху до утвердження конституційних цінностей: захисту гідності й прав людини, верховенства права тощо. Для широкого громадського загалу, державних і муніципальних службовців, викладачів і студентів, які вивчають конституційне право, історію, політологію й інші гуманітарні науки, для депутатів усіх рівнів рад, активістів громадянського суспільства, представників ЗМІ, громадських організацій, юристів-практиків тощо.

Василь Шкляр: з красою правди по життю (Бібліографічна довідка до 70-річчя від дня народження)

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Василь Шкляр: з красою правди по життю
(бібліографічна довідка до 70-річчя від дня народження)

Василь Шкляр: з красою правди по життю (Бібліографічна довідка до 70-річчя від дня народження)

Василь Шкляр − один з найвідоміших, читаних і «містичних» сучасних українських письменників, «батько українського бестселера». Його біографія сповнена пригод і романтики – їх Шкляр переносить і на сторінки своїх книг.

Конституції - 25 років!

Категорія: Конституція України: крізь віки до сьогодення

Конституції - 25 років!

«Крізь віки до сьогодення»
(Книжкова виставка-календар до 25-ої річниці прийняття
Конституції України»


У згусток, спресований мудро і чисто,
Він змістом став наших і діянь, і мрій,
основа життя і мого, і Вітчизни.
І доля моя - мій Закон Основний

КЗ «Публічна бібліотека» запрошує читачів бібліотеки та мешканців територіальної громади на перегляд книжкової виставки-календар «Крізь віки до сьогодення», яку ми презентуємо до 25-ї річниці прийняття Конституції. Матеріали виставки присвячені історії української конституційної думки: від «Руської правди» Ярослава Мудрого до прийняття Конституції Незалежної України 1996 року.
Конституції - 25 років!
Конституції - 25 років!
Конституції - 25 років!
Конституції - 25 років!

Щорічно 28 червня Україна святкує День прийняття найважливішого документа країни. Верховна Рада повністю підготувала Конституцію незалежної української держави саме в цей день у 1996 році.
Конституції - 25 років!

Міжнародне співтовариство визнавала українську Конституцію однією з найдемократичніших у світі. Витоки української Конституції: історичний екскурс Україна може похвалитися багатовіковою історією конституційного процесу. Знаменита Конституція українського гетьмана Пилипа Орлика була опублікована ще в початку XVIII століття – в 1710 році. Документ встановлював права та обов’язки членів Війська запорізького, і за оцінками істориків, став однією з перших європейських конституцій Нового часу. В силу конституція Орлика, однак, так і не вступила.
З розпадом Російської Імперії, Україна отримала шанс на незалежність, яку спробувала реалізувати, в тому числі, і прийняттям власного основного закону. Центральна Рада УНР затвердила Конституцію 29 квітня 1918 року. Цей день, на жаль, став останнім днем існування Центральної Ради – вона була повалена гетьманом Української Держави Павлом Скоропадським. Апарат Скоропадського, в свою чергу, опублікував «Закон про тимчасовий державний устрій України» – установчий документ, в якому закладалися основи української державності. З приходом радянської влади конституційний процес незалежної України припинився. Конституції УРСР публікувалися в 1919, 1929, 1937 і 1978 році. Лише розпад Радянського Союзу дозволив країні відновити розробку власного основного закону і затвердити його у 1996 році.
Конституції - 25 років!


«Паління чи здоров'я – обирайте самі» (Інформ-застереження)

Категорія: ---

 «Паління чи здоров'я – обирайте самі» (Інформ-застереження)

«Паління чи здоров'я – обирайте самі»
(Інформ-застереження)
 «Паління чи здоров'я – обирайте самі» (Інформ-застереження)

Тютюн завдає шкоди тілу,
руйнує розум, отупляє цілі нації.
Оноре де Бальзак
Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням – встановлений у 1987 році Всесвітньою організацією охорони здоров'я, відзначається 31 травня кожного року. В цей день по всьому світу проходять антитютюнові акції. Куріння тютюну стало однією з найбільш поширених шкідливих побутових звичок. Більшість майбутніх курців втягуються в куріння в дитячому та юнацькому віці. Саме вони є тим резервом, який постійно поповнює ряди дорослих курців.

"КИДАЙ КУРИТИ ЗАРАЗ" (До Всесвітнього дня без тютюну)

Категорія: ---

"КИДАЙ КУРИТИ ЗАРАЗ" (До Всесвітнього дня без тютюну)

«Кидай курити зараз» - девіз цьогорічного Всесвітнього дня без тютюну, який починаючи з 1988 року, 31 травня щорічно відзначається в Україні. Метою цього дня є активні дії по сприянню у зниженні поширення шкідливої тютюнової залежності. Це включає в себе боротьбу проти тютюнопаління в усіх прошарках суспільства. Широке інформування суспільства про шкідливий і згубний вплив тютюну на здоров’я курця і оточуючих його людей здатне позитивно вплинути на самосвідомість безлічі курців.
"КИДАЙ КУРИТИ ЗАРАЗ" (До Всесвітнього дня без тютюну)

Куріння тютюну є однією з найсерйозніших проблем сучасної охорони здоров’я й основною причиною передчасної смерті, якої можна уникнути.
Продукти куріння, і в першу чергу нікотин, вражаючи нервову, серцево-судинну системи, порушуючи роботу органів дихання, травлення, залоз внутрішньої секреції, призводять до розвитку різних захворювань, в числі яких тяжкі бронхіти, емфізема, туберкульоз, рак легенів, атеросклероз, гіпертонія, ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарду, рак шлунка, сечового міхура, шийки матки та ін. Проблема тютюнокуріння в Україні залишається вкрай напруженою. На сьогодні палить майже половина чоловіків працездатного віку в міській і 60 % в сільській місцевості. За розрахунками ВООЗ, очікується, що в 2020 році в Україні вживання тютюну спричинить більше 22 % смертей.

Правила поведінки на воді для батьків і дітей

Категорія: Для Вас, батьки!

Серія «Абетка безпеки для дітей»
Правила поведінки на воді для батьків і дітей

Шановні батьки!
Кілька простих порад, як навчити дитину безпечній поведінці
Щодня нагадуйте дитині про правила безпечної поведінки.
Використовуйте для цього відповідні ситуації: на вулиці, в домашній обстановці, в подорожі. Пояснюйте дитині все, що відбувається навколо, коментуйте, чому треба чинити так, а не інакше.
ВАЖЛИВО ПАМ'ЯТАТИ:
заборона скоріше дасть стимул дитині спробувати під час вашої відсутності те, що не можна, тому говорити про безпеку потрібно в довірчій манері, ні в якому разі не погрожувати і не залякувати;
якщо хочете навчити дитину правилам безпеки, перш за все, виконуйте їх самі.
Пронуємо вам серію пам'яток «Абетка безпеки для дітей». Дана серія надає слушні поради дорослих малечі, які допоможуть зберегти дітям своє життя, зміцнити здоров'я, позбутися шкідливих звичок, навчитися допомогти тому, хто опинився в скрутному становищі.

Світ професій - мій вибір, мій успіх

Категорія: Світ професій - мій вибір, мій успіх

Світ професій - мій вибір, мій успіх

Одним із найважливіших кроків у житті кожного із нас є вибір професії. Від того, яким він буде залежить, як складеться подальше наше життя. Для прийняття правильного рішення при виборі професії необхідно враховувати ряд факторів – власні побажання, психологічні особливості та можливості й потреби ринку праці. Для того, щоб допомогти молоді зорієнтуватися у виборі професії у бібліотеці КЗ «Публічна бібліотека» Вишневої міської ради розкрито книжково-інформаційну виставку–рекомендацію «Світ професій – мій вибір, мій успіх», де розміщені книги, періодичні видання, тематичні теки та рекламні буклети про професії та учбові заклади, а також підручники для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання.
Світ професій - мій вибір, мій успіх[/center]
Крім літератури пропонуємо вашій увазі
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ НА ПРОФОРІЄНТАЦІЙНІ ІНТЕРНЕТ-САЙТИ
• http://www.profi.org.ua - Портал професійного консультування; психологічні тести on-line
• http://dcz.gov.ua/ - Інформація державної служби зайнятості
• http://www.s-osvita.com.ua/ - Пошук навчальних закладів, інформація для абітурієнтів
• http://proforientator.info/ - Безоплатна допомога у виборі професії.
• https://kariera.in.ua/ - Вибір професій та пошук роботи
• https://myprofession.com.ua/proforientaciya.php - Моя професія. Консультаційна мережа

«ЦЕ МИТЕЦЬ З БОЖОЇ ЛАСКИ…» (Літературний портрет до 150-річчя від дня народження Василя Стефаника)

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

«ЦЕ МИТЕЦЬ З БОЖОЇ ЛАСКИ…»
(Літературний портрет до 150-річчя від дня народження
Василя Стефаника)
«ЦЕ МИТЕЦЬ З БОЖОЇ ЛАСКИ…» (Літературний портрет до 150-річчя від дня народження  Василя Стефаника)

14 травня 2021 року виповнюється 150 років від дня народження видатного українського письменника, неперевершеного майстра соціально-психологічної прози, новатора модерністської техніки письма, новеліста, тонкого спостерігача людської душі, гуманіста і просвітителя Василя Семеновича Стефаника.
Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. в с. Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім’ї заможного селянина.
1883р. Стефаник вступає до польської гімназії в Коломиї, де з четвертого класу бере участь у роботі гуртка гімназичної молоді. Учасники гуртка вели громадсько-культурну роботу серед селян (зокрема, організовували читальні).
Стефаник-гімназист починає пробувати сили в літературі. Зі своїх перших творів Стефаник опублікував без підпису лише один вірш. У співавторстві з Мартовичем написав два оповідання: “Нечитальник” (1888) та “Лумера” (1889).
У 1890 р. Стефаник у зв’язку із звинуваченням в нелегальній громадсько-культурній роботі змушений був залишити навчання в Коломиї і продовжити його в Дрогобицькій гімназії. Там він брав участь у громадському житті, став членом таємного гуртка молоді, особисто познайомився з Франком, з яким потім підтримував дружні зв’язки.
Після закінчення гімназії (1892) Стефаник вступає на медичний факультет Краківського університету. Однак, за визнанням письменника, з тією медициною “вийшло діло без пуття”. Замість студіювання медицини він поринає у літературне і громадське життя Кракова. Тут існувало товариство студентів-українців “Академічна громада”. Більшість студентів, які належали до нього, тягнулися до радикальної партії. До них приєднався і Стефаник. У студентські роки він особливо багато читає, пильно стежить за сучасною літературою, зближується з польськими письменниками.

ЧОМУ НАШЕ МАЙБУТНЄ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЧИТАННЯ

Категорія: Для Вас, батьки!



ЧОМУ НАШЕ МАЙБУТНЄ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЧИТАННЯ
ЧОМУ НАШЕ МАЙБУТНЄ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЧИТАННЯ

Видатний англійський письменник Ніл Гейман прочитав чудову лекцію, яку варто порадити усім, хто не розуміє навіщо читати художню літературу та яка від цього користь. Ось деякі тези з цієї натхненної промови.
Людям важливо пояснювати, на чиєму вони боці та чому, а також наскільки вони упереджені. Я хочу поговорити з вами про читання. Про те, що читання художньої літератури, читання для задоволення є однією з найважливіших речей у житті людини. Я, очевидно, дуже упереджений, адже я - письменник, автор художніх текстів. Я пишу і для дітей, і для дорослих. Уже близько 30 років я заробляю собі на життя за допомогою слів. Безсумнівно, я зацікавлений у тому, щоби люди читали, особливо художню літературу, щоби існували бібліотеки та бібліотекарі, а також місця, де можна читати.
Тому я упереджений як письменник. Але ще більш упереджений як читач.
Одного разу я був у Нью-Йорку і почув розмову про будівництво приватних в'язниць - це індустрія, що стрімко розвивається в Америці. Тюремна галузь повинна планувати свій майбутній ріст - скільки камер їм знадобиться? Скільки ув'язнених буде через 15 років? І вони виявили, що можуть передбачити все це дуже легко, використовуючи найпростіший алгоритм, заснований на опитуванні про те, який відсоток 10 і 11-річних не вміє читати.
В цьому немає прямої залежності. Не можна сказати, що в освіченому суспільстві немає злочинності. Але взаємозв'язок між факторами все ж є. Я думаю, що найпростіші з цих зв'язків походять з очевидного. Грамотні люди читають художню літературу. У художньої літератури є два призначення.
По-перше, вона відкриває вам залежність від читання. Жага дізнатися, що ж відбудеться далі, бажання перегорнути сторінку, необхідність продовжувати, навіть якщо буде важко, тому що хтось потрапив у біду, і ти повинен дізнатися, чим це все скінчиться... в цьому є справжній драйв. Це дозволяє вивчити нові слова, думати по-іншому, продовжувати рухатися вперед. Усвідомлювати, що читання саме собою є насолодою. Одного разу зрозумівши це, ви будете читати постійно.Найпростіший спосіб виховати грамотних дітей - навчити їх читати і показати, що це - приємна розвага. Знайдіть книги, які їм подобаються, дайте їм доступ до них, дозвольте їм прочитати їх. Не існує поганих дитячих авторів, якщо діти хочуть їх читати і шукають їх книги. Всі діти різні. Вони знаходять потрібні історії і стають їх частиною. Банальна, стандартна ідея не є такою для них. Адже дитина відкриває її для себе вперше. Не відсторонюйте дітей від читання лише тому, що вам здається, наче вони читають неправильні речі.
По-друге, художня література породжує емпатію. Коли ви дивитеся телепередачу або фільм, ви бачите речі, які відбуваються з іншими людьми. Художня проза - це щось, що ви створюєте самі з 33 літер і кількох знаків пунктуації. І тільки ви, використовуючи свою уяву, створюєте світ, заселяєте його і дивитесь навколо чужими очима. Ви починаєте відчувати речі, відвідувати місця і світи, про які б і не дізналися. Ви усвідомлюєте, що зовнішній світ - це теж ви. Ви стаєте кимось іншим, і коли настає час повернутись у свою реальність, щось всередині у вас змінюється назавжди.
Емпатія - це інструмент, який збирає людей разом і дозволяє вести себе не як самозакохані самітники.
Ви знаходите в книжках дещо життєво важливе для існування в цьому світі: світові не обов'язково бути саме таким. Все може змінитися.
У 2007 році я був у Китаї, на першому схваленому партією конвенті з наукової фантастики і фентезі. Я запитав офіційного представника влади: чому? Адже НФ не схвалювали досить довго. Що змінилося?
Все просто, сказав він. Китайці створюють чудові речі, якщо їм приносять схему. Але вони нічого не покращують і не вигадують самі. Тому їх делегація поїхала до США, відвідала Apple, Microsoft, Google і розпитала людей, які створюють майбутнє вже сьогодні, про них самих. Виявилось, що всі вони читали наукову фантастику, коли були хлопчиками і дівчатками.
Література може показати вам інший світ. Вона може відвести вас туди, де ви ніколи не були. Один раз відвідавши ці дивовижні світи, ви ніколи не зможете бути повністю задоволені оточенням, в якому виросли. Невдоволення - це хороша річ. Невдоволені люди можуть змінювати і покращувати все навколо, робити світ кращим, робити його іншими.
Інший спосіб зруйнувати дитячу любов до читання - це, звичайно, переконатися, що поруч немає книг. І немає місць, де діти могли б почитати. Мені пощастило. Коли я ріс, у мене була чудова районна бібліотека.
Бібліотеки - це свобода. Свобода читати, свобода спілкуватися.
Це освіта (яка не закінчується в той день, коли ми покидаємо школу чи університет), це дозвілля, це притулок і доступ до інформації.
Я думаю, що тут вся справа в природі інформації. Інформація має ціну, а правильна інформація - безцінна. Протягом всієї історії людства ми жили в інформаційному голоді. В останні роки ми підійшли до перенасичення інформацією. Ерік Шмідт з Google розповідає, що зараз кожні два дні людська раса створює стільки інформації, скільки ми створили від початку нашої цивілізації до 2003 року. Це близько п'яти ексабайт інформації в день, якщо ви полюбляєте цифри. Зараз завдання полягає не в тому, щоби знайти рідкісну квітку в пустелі, а в тому, щоб розшукати конкретну рослину в джунглях. Нам потрібна допомога в навігації, щоб знайти те, що нам дійсно потрібно.
Бібліотеки - це місця, куди люди приходять за інформацією. Книги - це тільки верхівка інформаційного айсберга. Бібліотекарі можуть вільно і легально забезпечити вас цим безцінним ресурсом. Сьогодні більше дітей, ніж будь-коли раніше, беруть книги з бібліотек, і це різні книги - паперові, електронні, аудіокниги. Але бібліотеки – це також місця, де люди, у яких немає комп'ютера або доступу до інтернету, можуть вийти в мережу. Це надзвичайно важливо в часи, коли ми шукаємо роботу, розсилаємо резюме, оформляємо пенсію. Бібліотекарі можуть допомогти цим людям орієнтуватися у світі.
Бібліотеки - це ворота в майбутнє. Тому дуже шкода, що по всьому світу місцева влада розглядає закриття бібліотек як легкий спосіб зберегти гроші, не розуміючи, що вони обкрадають майбутнє, аби заплатити сьогодні. Вони закривають ворота, які повинні бути відкриті.
Книги - це спосіб спілкуватися з мертвими, вчитися у тих, кого більше немає з нами. Людство створило себе, розвивалося, породило знання, які можна розвивати, а не просто запам'ятовувати. Є казки – старіші, ніж безліч країн, які значно пережили культури і стіни, в яких їх вперше розповіли.
Необхідно підтримувати бібліотеки. Використовувати їх, заохочувати інших користуватися ними, протестувати проти їх закриття.
Якщо ви не цінуєте бібліотеки, значить, ви не цінуєте інформацію, культуру та мудрість. Ви заглушуєте голоси минулого і шкодите майбутньому. Ми повинні читати вголос нашим дітям. Читати їм те, що їх радує. Читайте їм історії, від яких ми вже втомилися. Говоріть різними голосами, зацікавлюйте їх і не припиняйте читати тільки тому, що вони самі навчилися це робити. Зробіть читання вголос моментом єднання, коли ніхто не витріщається в телефони, а спокуси світу відкладені кудись подалі.
Ми повинні користуватися мовою. Розвиватися, дізнаватися, що означають нові слова і як їх застосовувати, спілкуватися зрозуміло, говорити те, що маємо на увазі. Ми не повинні намагатися заморозити мову, прикидатися, що це мертва річ, яку потрібно шанувати. Письменники, особливо дитячі, мають зобов'язання перед читачами. Ми повинні писати правдиві речі, що особливо важливо, коли ми складаємо історії про неіснуючих людей чи місця, де не бували, розуміти, що істина - це не те, що трапилося насправді, а те, що пояснює нам, хто ми такі. Зрештою, література - це правдива брехня. Ми повинні не втомлювати наших читачів, а робити так, щоб вони самі захотіли перевернути наступну сторінку. Один з кращих засобів для тих, хто читає без особливого бажання, - історія, від якої вони не зможуть відірватися.
Ми повинні говорити нашим читачам правду, озброювати їх, захищати і передавати ту мудрість, яку встигли почерпнути з нашого недовгого перебування в цьому зеленому світі. Ми не повинні проповідувати, читати лекції, запихати готові істини в голови наших читачів, як птахи годують своїх пташенят попередньо розжованими черв'яками. І ми не повинні ніколи, ні за що у світі, ні за яких обставин писати для дітей те, що нам би не хотілося прочитати самим. Всі ми - дорослі та діти, письменники і читачі - повинні мріяти. Ми повинні вигадувати. Легко прикидатися, що ніхто нічого не може змінити, що ми живемо в світі, де суспільство величезне, а особистість - менша ніж ніщо, атом в стіні, зернятко на рисовому полі. Але правда полягає в тому, що особистості змінюють світ знову і знову, створюють майбутнє, роблять це, уявляючи, що все може бути іншим.
Озирніться. Я серйозно. Зупиніться на мить і подивіться на приміщення, в якому ви перебуваєте. Я хочу показати щось настільки очевидне, що про це всі вже забули. Все, що ви бачите, включно зі стінами, було в якийсь момент придумане. Хтось вирішив, що набагато легше буде сидіти на стільці, ніж на землі, і вигадав стілець. Комусь довелося придумати спосіб, щоб я міг говорити з усіма вами в Лондоні прямо зараз, без ризику змокнути. Ця кімната і всі речі в ній, в будівлі, в цьому місті існують тому, що знову і знову люди щось вигадують.Ми повинні робити речі прекрасними. Не робити світ гіршим, ніж він був до нас, не спустошувати океани, не передавати наші проблеми наступним поколінням. Ми повинні прибирати за собою, і не залишати наших дітей у світі, який так нерозумно зіпсували, обікрали і знівечили. Одного разу Альберта Ейнштейна запитали, як ми можемо зробити наших дітей розумнішими. Його відповідь була простою й мудрою: "Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок." Він розумів цінність читання та уяви. Я сподіваюся, ми зможемо передати нашим дітям світ, де вони будуть читати, де вони будуть уявляти і розуміти.

Інформ-досьє «Доля кримських татар: від депортації до окупації»

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Інформ-досьє «Доля кримських татар: від депортації до окупації»

Інформ-досьє «Доля кримських татар: від депортації до окупації»
Щороку 18 травня, в Україні, згадуємо сумну дату роковин депортації кримських татар з історичної батьківщини. Саме 18 травня 1944 року злочинною радянською владою скоєно черговий злочин проти мирного населення, який призвів до великої національної трагедії кримськотатарського народу.
За час депортації на загальне “спецпоселення” до Центральної Азії вивезли понад 183 тисячі кримських татар, на примусові роботи до Московського вугільного тресту – 5 тисяч людей, до таборів фронтового резерву – шість тисяч та ще стільки ж — до ГУЛАГу. Депортація мала катастрофічні наслідки для кримського народу: протягом року від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч татар.
Планування депортації розпочалося ще до вигнання нацистів із Криму. 10 травня тодішній генеральний комісар держбезпеки СРСР Лаврентій Берія в листі до Сталіна доповів про “зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу” та “небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу”. Також в листі Берія пропонував виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану. Наступного дня ухвалили таємну постанову Держкомітету оборони “Про кримських татар”. Людей звинуватили у масовому зрадництві та колабораціонізмі та оголосили депортацію кримськотатарського народу. Насправді жодних доказів “масового дезертирства” кримських татар не було. А більша частина тих, хто співпрацював з окупантами, загинули в боях чи були засуджені в індивідуальному порядку.
Інформ-досьє «Доля кримських татар: від депортації до окупації»

Операція з виселення кримських татар розпочалась о третій годині ранку 18 травня 1944 року та тривала два дні. До неї залучили 32 тис силовиків наркомату внутрішніх справ та 67 залізничних ешелонів. Людям давали на збори від кількох хвилин до пів години, дозволяли взяти з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар і провізію — до 500 кг речей на родину. Протягом двох днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, а звідти ешелонами відправляли на схід. За час депортації на загальне “спецпоселення” до Центральної Азії вивезли понад 183 тисячі кримських татар, на примусові роботи до Московського вугільного тресту – 5 тисяч людей, до таборів фронтового резерву – шість тисяч та ще стільки ж — до ГУЛАГу. Депортація мала катастрофічні наслідки для кримського народу: протягом року від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч татар. Під час переїзду загинуло близько восьми тисяч людей, більшість з яких - діти і літні люди. Найпоширеніші причини смерті - спрага і тиф.
Все майно, яке залишилося в Криму після депортації кримських татар, держава присвоїло собі.
У перші роки заслання кримськотатарський народ втратив 46,2% від загальної чисельності.Переважна більшість кримських татар було перевезено в так звані спец поселення - оточені озброєною охороною, блокпостами і огороджені колючим дротом.
Приїжджі були дешевою робочою силою, їх використовували для роботи в колгоспах, радгоспах і на промислових підприємствах.
У 1948 році Москва визнала кримських татар довічними переселенцями. Ті, хто без дозволу НКВД виходив за межі свого спецпоселення наражалися на небезпеку і 20-річного ув'язнення.
До 1957 року були заборонені будь-які публікації кримськотатарською. З Вікіпедія вилучили статтю про кримських татар. Після виселення з півострова кримських татар, а також греків, болгар і німців, у червні 1945 року Крим перестав бути автономною республікою і став областю в складі РРФСР.
Радянська влада знищувала кримськотатарські пам'ятки, спалювала рукописи і книги. У мечетях відкривали кінотеатри і магазини.
Режим спецпоселення для кримських татар проіснував до епохи хрущовської десталінізації - другої половини 1950-х. Тоді радянський уряд пом'якшив для них умови життя, але не стало знімати звинувачення в державній зраді.
У 1950-1960 роки кримські татари боролися за своє право повернутися на історичну батьківщину, в тому числі за допомогою демонстрацій в узбецьких містах.У 1968 році приводом однієї з таких акцій став день народження Леніна. Влада розігнала мітинг.
Поступово кримським татарам вдалося домогтися розширення своїх прав, проте неформально сувора заборона на їх повернення до Криму діяв до 1989 року.За чотири наступні роки на півострів повернулася половина всіх кримських татар, що жили тоді в СРСР - 250 000 чоловік. Понад 20 років радянська влада повністю заперечувала злочинний характер своїх дій. Тільки у 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар, але на відміну від інших “покараних народів”, вони не отримали права повернутися до Криму. До цього прийшли тільки у 1989 році.
Повернення до Криму корінного населення було складним і супроводжувалося земельними конфліктами з місцевими жителями, які встигли освоїтися на новій землі.
На жаль, історія повторюється. Після анексії Криму Росією в 2014 році масового поширення набули прояви релігійної та національної нетерпимості до громадян України, в тому числі організація етнічно й політично вмотивованих переслідувань кримських татар.
Але як тоді, так і сьогодні ми єдині та відстоюємо незалежність. Крим – це Україна.

Архів новин

Сентябрь 2021 (5)
Август 2021 (8)
Июль 2021 (3)
Июнь 2021 (7)
Май 2021 (11)
Апрель 2021 (4)

^